За зачиненими дверима: як рівнянка добилася покарання за економічне та психологічне домашнє насильство

Світлана Пастушенко – рівнянка, яка потерпала від домашнього насильства. Попри постійні знущання та пригнічений емоційний стан, жінка вирішила захищати себе. У секторі протидії насильству відділу превенції Національної поліції Рівненщини кажуть, що випадок Світлани унікальний.

«Четверта влада» розповідає історію жінки та про її боротьбу за право залишитися у будинку, де вона прожила більшу частину свого життя.

– Проживши стільки років, їсти, спати і так вчиняти потім з людиною. Це людське життя. Не можна взяти його так просто зімняти і викинути. Ну, що це сміття. Розумієте? Це жива людина, – каже 56-річна рівнянка Світлана Пастушенко.

Жінка стверджує, що три роки її систематично принижував, погрожував, ображав, психологічно тиснув, обмежував у доступі до житла та користування ним її колишній чоловік.

Світлана – постраждала від психологічного та економічного домашнього насильства. Вона розповідає свою історію.

– Ми познайомилися у дев’яностому році. Прожили 30 років. У дев’яносто першому, у січні, у нас було весілля. Жили однією сім’єю: я, мій колишній чоловік і його батько. Хороші були стосунки. Добре жили.

– Він не хотів працювати на когось, то я все більше працювала на двох роботах. Шкодувала його там: то хворий, то ще такі різні питання були. Характер трошки такий..., але ж то чоловік. Жінка повинна бути смиренною. Потім батько хворів. Я опікувалась батьком. Був доглянутий: стригла, мила, голила. Все робила. Як лялька був. Помер він у 2012 році.

– Приблизно у 2017 році чоловік змінився, – продовжує Світлана. – Всім незадоволений був. Подразнення всякі. Ну, я помітила, що там є жінка. Тією жінкою виявилась моя колега. Пів року я тільки здогадувалась, а потім два з половиною роки знала. Оце все трималась, знаєте… Ну, з ким не буває. Я так поставилася.

– Але оскільки це було три роки, вже мені стало нестерпно боляче, – розповідає жінка. – І воно тільки наростало. Я собі вирішила: оскільки у них це серйозно, то хай так буде. Дев’ятнадцятий рік, жовтень. Я йому на кухні все сказала. У нас виник такий конфлікт, і я пішла у цю кімнату спати. Він завжди шумів, а тут було затишно.

Кімната, в якій затишно, – це єдина кімната в будинку, якою нині користується жінка.

Ми розмовляємо зі Світланою у цій самій кімнаті. На вулиці – початок листопада. За вікном два градуси тепла, а в кімнаті – десять. Протягом двогодинної розмови доводиться час від часу робити паузи, щоб порухатися та зігрітися.

– Скільки часу живете без електроенергії, без води, без газу? – запитуємо жінку.

– З 12 квітня 2023 року. Без газу, світла, води, – розповідає Світлана. – Обрізав. Ось там лічильник. У щитку є напруга. Від’єднав просто, щоб не користуватися. Він став робити все, щоб людина не витримала і пішла звідси.

Жінка показує відео, на якому колишній чоловік викидає електроподовжувач в її кімнату, від’єднавши його від розетки, що у коридорі:

– Льоню, – каже Світлана до чоловіка.

– Все, я тобі сказав. Буде рішення суду, будеш вмикати. Немає рішення суду – нічого ти тут вмикати не будеш, – відповідає він їй.

– Я не хочу викликати поліцію. Май на увазі.

– Викликай.

– Я заплатила за світло. Ти бачив по квитанціях.

– Я не бачив по квитанціях.

– То я тобі покажу, якщо…

– Нєфіг тут вмикати нічого.

– Я за світло заплатила. 

– Зараз буде поліція тут.

– Викликай.

Світлана показує, чим нині освітлює та зігріває кімнату.

– Це ліхтар. Від сонячного світла заряджається. Ставлю весь час на вікно. Приходжу, то можна зразу щось. Це найкраще гріє, – показує коричневий підвазонник та свічку. Отакий звичайний, глиняний. Придумала все сама. Ця штучка нагрівається. Колись хотіла, щоб була романтика, знаєте. От зараз стільки цієї романтики.

Коли Світлана зізналася чоловіку Леоніду, що знає про іншу жінку, її життя, каже, перетворилося на щоденну боротьбу.

– Я дуже довго не могла потрапити у будинок. Дзвонила в дзвінок, стукала неодноразово. Він виходив з невдоволенням. Відкриває з псіхами, каже: «Чого ти сюди ходиш? Тебе тут ніхто не чекає!». Довго так продовжувалось, а потім вже я одного разу не витерпіла. Це був січень двадцятого року. Я викликала поліцію. Я дуже плакала за це. Ну, я терпіла дуже довго, – розповідає Світлана.

Вперше жінка викликала поліцію в січні 2020 року. Через місяць знову звернулася в органи правопорядку.

– Я пішла написала заяву, що виносить. Я пішла на роботу, приходжу – немає пральної машинки. На другий день немає унітаза. Приходжу – немає ванни. Потім десь вони приєднали її до якоїсь справи. За один раз там якийсь штраф за це заплатив. Але ж і нічого не повернув. Він готувався до розірвання шлюбу, тому став все виносити.

Зі слів Світлани, Леонід виніс все, що було поза межами кімнати, в якій вона жила. Кімнату жінка згодом почала замикати на ключ.

Без кухні, без тепла, без ванної кімнати та без води Світлана далі продовжувала жити у будинку в той час, як колишній чоловік жив у літній кухні зі справними комунікаціями.

– Я мусила йти на роботу, бо у хаті – пекло. Або сиділа у місті на лавочці, поки вже не йти додому, бо не було де дітися, бо він просто знущався. У 2020 році, в лютому, я не могла дочекатися до ранку. Плакала, бо дуже було холодно, дуже було холодно у цій кімнаті. Хоч це найтепліша кімната в будинку,  – розповідає жінка.

У лютому 2020 року Леонід подав заяву на розірвання шлюбу. Дітей у подружжя немає. У травні Пастушенків розлучили.

Колишнє подружжя продовжувало проживати в одному дворі. Під час розірвання шлюбу Світлана звернулася до Рівненського міського суду, щоб визнати своє право користування та проживання в будинку, в якому вона проживала 30 років, та право спадкування. Оскільки понад рік опікувалася смертельно хворим свекром.

5 жовтня 2022 року набрало законної сили рішення Верховного суду України, яким її колишнього чоловіка Леоніда зобов'язали не чинити перешкод Світлані у проживанні та користуванні житловим майном, літньою кухнею, іншими приміщеннями та прибудинковою територією.

– Коли ми одружилися, через три роки я могла купити квартиру, а він мені сказав, що нащо, то ж є де жити. Стільки років пройшло, і він мене став виганяти з хати. Ну, у мене передпенсійний вік. Я не маю куди йти. Я дійсно не маю куди йти. Батьки були на Вінниччині, і вони повмирали. Я нікому не потрібна. Так, я – не власник і не співвласник, але я маю право користування на рівні з власником. За 30 років визнали, що я законно проживаю тут.

Поки Світлана відстоювала своє право на проживання у будинку, Леонід продовжував створювати різні перешкоди своїй колишній дружині.

Він не обмежився відключенням комунікацій. Через деякий час зовні та в будинку з’явились камери спостереження, а в кімнаті Світлани, як з’ясували органи правопорядку, – жучки для прослуховування.

–  Він – радіолюбитель. Він дуже грамотний у цих справах. Дуже має грамотну голову. Закривала камеру, щоб помитися. Він прибігав, відкривав камеру, що «не закривай мою камеру».

Жінка показує відео, яке їй вдалося зняти:

–  Я хочу взяти роздягатися і помитися, – каже Світлана, яка прийшла у ванну і затулила фольгою відеокамеру, яка там висить.

– У кімнаті йди роздягайся і мийся! – відповідає їй чоловік. – Не лізь до камери!

– Я в кімнаті спати буду, а не митися.

– Я тобі сказав, не лізь до камери!

– Я не лізу. Я тобі їх не шкоджу. То я просто помиюся і відкрию. Йди звідси.

– Не треба її прикривати, я тобі сказав.

– У нас так декілька разів було, а потім я вже стала закрила камеру, – розповідає Світлана. – Він приходив з фотоапаратом «Фуджи» і починав мене знімати. Ну, я стала роздягатися. Що я маю робити? Обливалась сльозами. Я хочу помитися, я – жінка. От такі методи, що людина не витримає чи ще щось. Тиск такий.

–  Якийсь був, така штука, подібна на прослушку, вони казали. Ну, зараз воно все знеструмлене, то я не знаю. Звуки якісь йшли такі,  гуділо, знаєте, то я його замотала, – розповідає жінка та показує схованку приладу прослуховування у люстрі.

У червні 2022 року колишній чоловік Світлани зняв її з реєстрації місця проживання у будинку. У січні 2023-го звернувся до суду з позовом на її виселення, але справу не розглядали за заявою самого Леоніда, тому що він продав будинок. Зі слів Світлани, своєму двоюрідному брату. Попри рішення Верховного суду, що вона має право користуватися будинком довічно.

– Коли він продав будинок 12 вересня 2023 року, новий власник прийшов, помахав папером. Не дав ознайомитись ні з чим, бо тільки сказав, що «забирайте свої речі, бо ви тут проживаєте незаконно». Каже: «Рішення Верховного Суду я читав». І почав мені писати листи. Я уже три листи отримала, що я йому гроші винна за проживання.

Щодо законності виселення та стягнення плати зі Світлани новим власником, ми проконсультувалися з адвокаткою Оксаною Максименюк.

– Дійсно, член сім'ї не втрачає право проживання в будинку після втрати такого статусу (в цьому випадку – після розірвання шлюбу). Якщо будинок продають, то разом із зобов'язанням забезпечити право проживання осіб, які мали таке  право на момент переходу права власності. Суди займають позицію: якщо особа не має іншого житла, то її не можна позбавити права користування житловим приміщенням, – пояснює адвокатка.

За три роки Леоніда Пастушенка сім разів притягували до адміністративної відповідальності за домашнє насильство – штрафували. Один раз він був відповідачем у цивільному процесі.

28 жовтня 2023 року Рівненський міський суд визнав колишнього чоловіка Світлани Леоніда Пастушенка винним у злочині за статтею 126-1 Кримінального кодексу України (домашнє насильство) та призначив покарання – шість місяців арешту. Підсудного взяли під варту одразу у залі суду.

– Це одиничні ситуації на такому рівні, що настільки воно все далеко зайшло, – розповідає начальник сектору протидії насильству відділу превенції Національної поліції Рівненщини Павло Довжук.

– Це проблематика така. Скажімо так, вона – першопроходець у цій ситуації. Тому що в неї така дорога, скажемо так, нерівна, а доводиться оббивати пороги і робити для того, щоб захистити себе. Два роки тягнулися, фактично, судові процеси. З моменту реєстрації і до моменту прийняття рішення судом. Фактично майже пройшло два роки, тобто якщо брати з юридичної точки зору,  то це дуже великий проміжок часу.

Слідча Рівненського районного управління поліції Катерина Заріцька розслідувала справу Світлани. Вона розповідає, що вирок у цій справі був саме таким завдяки систематичному зверненню жінки в поліцію та завдяки постійній фіксації протиправних дій її колишнього чоловіка.

– З потерпілою було проведено дуже багато роботи, і насправді вона стала нашим великим помічником. Тому що свідки, які були допитані по кримінальному провадженню, – це ті люди, до яких вона зверталася за прихистком. Ті люди, в яких вона залишалася на ночівлю. Вони всі були допитані у кримінальному провадженні. Потерпіла брала у цьому активну участь, – розповідає Катерина Заріцька.

– З цього ми можемо уявити, скільки часу над нею тривали ці психологічні та економічні знущання зі сторони кривдника. І крім цього, нам потрібно було довести і те, що їй було завдано психологічну шкоду цим кримінальним правопорушенням. У зв'язку з чим жінка зверталася до спеціалістів. Було надано речові докази у вигляді документів про те, що вона дійсно була у спеціалістів, зверталася за психологічною допомогою.

Вона також надала ряд відеозаписів та аудіозаписів, які слугували великим доказом у кримінальному провадженні. Тому зі сторони потерпілої, звичайно, дуже була велика допомога органам досудового розслідування, стороні обвинувачення, – розповідає слідча.

– У мене немає черствого серця. Ну, мені його й не шкода. Винний має бути покараний. Я так до цього ставлюся. Кожна жінка щось таке переживає. І взагалі, от я вважаю, якщо ти хочеш когось образити, подумай спочатку, хто ти, щоб це зробити, – каже Світлана.

Леонід Пастушенко відбуває призначене судом покарання у Рівненському слідчому ізоляторі.

Він погодився розповісти свою версію подій.

– В кінці 2019 року зрозумів, що в неї є коханець. Стосунки у нас будь-які припинилися. Вона забрала речі свої і пішла в іншу кімнату жити. У побуті я з нею не спілкувався зовсім. Я жив у літній кухні. Я навіть не заходив у будинок, коли її не було. Ну, щоб не провокувати якусь цю ситуацію, – розповідає арештований за домашнє насильство Леонід Пастушенко.

А потім, зі слів арештованого, навесні 2020 року він вирішив з кухні та ванної кімнати розпочати капітальний ремонт будинку та від’єднувати деякі внутрішньобудинкові мережі та побутову техніку.

Ми поцікавилися у чоловіка, для чого він встановив камери та прослуховування у ванній та в кімнаті Світлани.

– Ой. Тут (в СІЗО, – ред.) є, мабуть, теж камери. Для чого камери у магазинах? Для чого камери в суді? А для чого люди ставлять камери? Для того, щоб захистити себе. Спочатку поставив одну камеру. У кухні була. Потім поставив ще у коридорі другу камеру. Вона через деякий час їх затуляла, ті камери. Як вона їх затуляла, стосовно цього в нас виникали конфлікти, – каже Леонід Пастушенко.

–  У ванній – камери. І ця жінка починає приводити свідків, своїх подруг, які розказують про те, що вона приходить до них спати на ніч. Що вона шукає прихистку, –  розповідає слідча Катерина Заріцька.

–  Ну, як я міг підслуховувати? У вас є якийсь протокол, поліцейські склали? Які вони знайшли прослушки? – запитує Леонід Пастушенко журналістів.

– І ми коли приходимо, я починаю оглядати це все, беру стільчик, залажу до люстри, а там – я перепрошую – мікрофончики стоять, – розповідає слідча.

Леонід стверджує, що з 2020 року всі події та скандали, які відбувалися в будинку, сплановані Світланою задля єдиної цілі:

– Причина – будинок. Вона хотіла заволодіти половиною будинку. Просто колишня дружина як спосіб захисту обрала те, що вона мене звинувачувала у насильстві. Вона будь-яким способом хотіла мене за ґрати, і сама б користувалась тим будинком, якби я його не продав.

– Кому ви продали будинок? – запитує журналістка.

– Яке це має значення до цієї справи?

Леонід скористався правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. У лютому має розпочатися розгляд в апеляції.

– Не вважаю себе винним у вчинені домашнього насильства чи будь-якого насильства. Якщо апеляційна скарга не буде задоволена, то я буду подавати до Верховного Суду, – каже Леонід. – Я знаю: якщо я там доживу до того часу, вийде строк, але все одно я хочу подавати. Я хочу довести свою невинуватість. Якщо Верховний Суд – ні, є Європейський суд з прав людини. Я готовий на це все. Я хочу довести свою невинуватість.

Попри те, що колишній чоловік Світлани Леонід Пастушенко перебуває у СІЗО, жінка каже, що не почувається у безпеці. Адже у вечірній час на подвір'я та в будинок, де вона проживає, почали приходити далекі родичі колишнього чоловіка.

Світлана розповідає, що вперше це відбулося 8 листопада. Подружня пара зайшла на подвір’я, відкрила курник і вивезла всіх курей.

Жінка показує запис зустрічі з ними на подвір’ї:

– Льоня нам сказав. 

– Ви зараз крадете кури. Спільні наші, – Світлана.

– Я не краду кури. Я не краду кури. Я забираю кури. Мені Льоня сказав кормити, я їх дома буду кормити. Все, – відповідає чоловік.

Вдруге, розповідає жінка, цей самий родич, але вже без дружини прийшов 16 січня 2024 року. Відчинивши ключем хвіртку, чоловік зайшов на подвір’я, в літню кухню та будинок, де проживає Світлана, і підійшов до лічильника.

Світлана увімкнула камеру на телефоні:

– Чого ти мене пхаєш? – запитує Світлана.

– Та я зараз зніму, тоді будеш знімати, – кричить чоловік до Світлани.

– Ти взагалі вже… Ти став на мій одяг. Що ти робиш? Що ти робиш? Скажи? Поясни, що ти робиш?

– Показники лічильника знімаю.

– На основі чого?

– На основі…

– Покажи мені документи, що ти знімаєш на основі чого? Довіреність. Покажи мені, будь ласка. Я проживаю, плачу тут за все, – каже Світлана.

– Що ти платиш? Що ти платиш?! – знову голосно звертається чоловік. – Ну, дивись, довіреність. Бачиш?

– Я не бачу. Я не бачу. Покажи мені. На основі чого?  Будь ласка, – каже Світлана.

– Так. Забралась звідси!

Після зустрічі з родичем колишнього чоловіка жінка, каже, отримала забої лівої кисті руки, голови та плеча.

Через тридцять хвилин після інциденту Світлані зателефонував новий власник будинку, двоюрідний брат Леоніда. Чоловік вимагав кошти за проживання. Ми були присутні під час розмови.

– Борг у вас, – звертається телефоном чоловік до Світлани.

– За що?

– За заподіяну шкоду. За те, що ви проживаєте не на законних підставах в будинку.

– Чого ви мене звинувачуєте? Ви купили будинок зі мною, – відповідає Світлана.

– З людьми будинок  купити неможливо.

– То нащо ви таке зробили? – запитує жінка.

– Так, я боюсь. Не знаю, що робити далі, – розповідає журналістам Світлана. – Наразі я і так боюсь, тому що я чую погрози не тільки від нього, а й від знайомих. Сказали: от прийде та людина, на прикладі нового власника, і тебе тут не буде.

Світлана продовжує проживати в одній кімнаті без тепла та води. У кінці листопада працівники Рівнеобленерго приєднали до лічильника дві розетки в її кімнаті. Жінка каже, що однієї вистачає, щоб нагріти води, іншої – увімкнути лампу. Але і ними користується по черзі, бо не вистачає напруги.

Інші комунікації відсутні через нового власника будинку, який каже, що не збирається їх приєднувати, і систематично телефонує Світлані. Щоб вона сплатила гроші за своє проживання.

На родича колишнього чоловіка Світлани, який спочатку з дружиною виніс всіх курей з подвір’я, а в січні наніс жінці тілесні ушкодження, в поліції відкрили кримінальне провадження.

Світлана каже, що продовжуватиме боротися за свої права в суді.

Продовження: «Це йому потрібно боятись»: чому апеляційний суд у Рівному звільнив з-під арешту домашнього насильника

---

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу»

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.