«Бо роками напрацьовано, чиновник – то зло»: інтерв’ю Марини Кузмічової після звільнення з посади

Марина Кузмічова у понеділок, 18 вересня, звільнилася з посади заступниці міського голови Рівного.

На наше прохання про інтерв’ю вона відповіла згодою і запросила зустрітися в середу 20-го вересня. Ми застали її якраз тоді, коли вона збирала речі у кабінеті, в якому пропрацювала понад два з половиною роки.

Всюди стоять сумки та коробки. А Марина Кузмічова усміхається. Каже, що давно бажала відпочити. Інтерв’ю дає охоче, проте відчутно, що розповідає не все.

«Це дуже грамотно спланована робота» – про блокування рахунків партнерів 

– Що вас змусило піти з посади?

– Ну, я, власне, писала про те, що сталося.

– Ви писали досить туманно.

– Я і не можу точно сказати, тому що не все можна розкрити, скажімо так. Якщо тиснуть на тебе особисто – це одне. Але коли починають вишукувати твоїх іноземних партнерів і робити атаки на них, то ти розумієш, що вони хочуть вибити, як кажуть, табуретку під ногами.

У мене є сталі партнери, є нові, яких за цей період залучили. І їм присилають листи, що Кузмічова корупціонерка, оскільки Третяк був корупціонером і взагалі вся влада у Рівному корупційна. Провелася досить грамотна робота. Я виключила для себе варіант, що це може бути якась випадковість чи якийсь маргінал.

– Тобто партнери відреагували просто на отакі листи?

– Це були не партнери. Ми одне одного надто добре знаємо, щоб на такі листи не реагувати. Листи пішли в якісь інші інституції, і рахунки деяких партнерів просто заблокували. За кордоном блокують рахунки партнерів, які збирали допомогу для України.

– Чиї, наприклад, рахунки блокують?

– Я не можу їх називати, тому що й так забагато ударів партнери отримали. Але це дуже грамотно спланована робота. Така робота коштує грошей. Це треба було добре знати політики тих держав, добре знати систему їхньої фінансової організації.

– Які, на вашу думку, таємні партнери можуть бути в заступниці міського голови Рівного?

– Моє завдання залучати кошти для громади. Яка організація це робить, ви знаєте, партнер очевидний. Інших я принципово не називаю, бо зроблено і так багато негативу.

Я лиш наголошу, що певно нашому місту не потрібна допомога з-закордону. Напрацювання на наступний рік, лиш на освіту, мали сягнути на 40 мільйонів. Від сьогодні все обнулилось.

Партнери розуміють, що всі листи – це наклеп. Але у них так працює. Сказали вибачте, вашій громаді політичні чвари важливіші ніж допомога.

– Якщо це стосується коштів Благодійної організації «Серце дітям України», яку ви заснували ще до приходу на посаду, то законодавство відносить звіти благодійних організацій до відкритої публічної інформації. Тому ми не розуміємо в чому таємниця назвати швейцарських партнерів, які постраждали від чийогось наклепу.

– Це не є виключно швейцарські партнери. Не хочу, щоб зосередились виключно на них. 40 мільйонів – це спільний проект декількох країн. Буде зовсім не правильним, якщо все зосередиться на одній організації.

– Хто, на вашу думку, нині претендує на вашу посаду?

– Поняття не маю, чесно. Як би не старалася, не вгадаю. І взагалі я не знаю, кого звинувачувати у цій кампанії: яку політсилу, наприклад. Буде дуже прикро, якщо я звинувачу когось, а це виявиться хтось зовсім інший.

А листи ці писала умовна Леся Петрівна з Рівного, 1957 року народження.

– Ви не знаєте, що це за людина?

– Поняття не маю. Насправді я вирішила не псувати життя партнерам. Бо вони справді зробили набагато більше для України, ніж деякі місцеві політики.

«Керівник фракції чотири рази намагався мене зняти з посади»

– Що вам вдалося досягти на своїй посаді?

– Вдалося трохи «розрухати» ремонти у школах. Звернути увагу на ті об’єкти, на які раніше уваги не звертали: ті самі санвузли, їдальні, підліткові клуби почали ремонтувати. Вдалося трохи змінити погляди – переконати посадовців, що кожен простір, кожен заклад має бути цікавим. Його треба змінювати й додавати щось нове.

Щодо освіти, то пішла нормальна співпраця з директорами. Спочатку вони не бачили сенсу казати, що їм потрібно, бо не вірили, що їх почують. Ми з Богданом Туровичем (начальником міського управління освіти. – Авт.) це все два роки «зі скрипом» міняли. Зрештою вони почали приходити й показувати свої реальні потреби. Тому що раніше писали про методичні досягнення, про викладачів – усе-все-все, окрім того, що їм треба з матеріального.

У цих кабінетах звикли говорити про те, що у нас все є, ми з усім справляємося. І, власне, я думаю, що ми це діло змінили, «розрухали».

Я сподіваюсь, наступники теж будуть говорити в цьому руслі, а не прикриватися тим, що у нас все є і ми з усім справляємося. Бо до «все є» ще дуже й дуже далеко.

– Скільки позабюджетних коштів вам вдалося залучити?

– Близько 25 мільйонів гривень. У розрізі бюджету це невеликі кошти, але в розрізі соціально важливих проєктів – великі. Зараз грантова політика Європи здебільшого націлена на навчальні проєкти. Тому що їм треба нас розуміти. Тільки через навчання вони нас розуміють.

Але я більше пишаюся не співпрацею з тими закордонними партнерами, з якими я працювала і до посади. Нам вдалося залучити наших місцевих підприємців. Ми згуртували людей, які вкладають у місто не лише податки, а й фінансують певні проєкти.

Головне, з чим я боролася, завжди борюся й буду боротися, – це з радянською звичкою говорити, що у нас все є.

– Що вам не вдалося досягти?

– Задумів і програм було багато насправді, але дуже «зі скрипом» вони реалізовувалися. Найбільше мені болить, що я не встигла зробити центр військово-патріотичного вишколу.

І це тема, яка вже була «на виході» (підготовлені всі положення, прорахунки), яку тільки треба було винести на сесію, але не вдалося через політичні розбірки.

– Чи відчували ви під час цих розбірок підтримку своєї політичної сили («Голосу». – Ред.)?

– Інші команди підтримували навіть більше, ніж свої. Вже, напевно, за останні два-три місяці і свої включилися. Вони зрозуміли, що це важливі напрацювання. Що можливо, сьогодні краще працювати з проєктами, які важливі для дітей.

– А які взагалі у вас стосунки з колегами по фракції «Голос»?

– З усіма нормальні, окрім керівника фракції (голова фракції «Голос» у міській раді – Роман Денисюк. – Ред.).

– Тобто відсутність підтримки пов'язана з керівником фракції?

– По суті, так. Якщо керівник фракції протягом каденції чотири рази намагався зняти тебе з посади, то це, напевно, говорить не про підтримку.

– Чому він це робив?

– Перший конфлікт стався на фоні музичної школи. Коли вибрали шлях дій, після підтвердження різними архітекторами, що цей проект не можна втілювати, школа зруйнується. Після того, як з коаліцією погодили робити новий проект і віддати народний дім для школи, – Денисюк раптово стає на сторону школи і батьків, без пояснень. Вся коаліція дивилась на нас, як на «лунатиків».

До слова, проект вже змінився десять разів і всеодно не можуть рушити з нульової точки. Перероблювати важче, ніж зробити новий проєкт. Після того пішов конфлікт. Далі, хто зна...

Останній раз – липень. Поставив вимогу [меру Рівного Олександру] Третяку, що «Голос» його підтримуватиме в обмін на мою заяву. Причина банальна – він вліз в роботу виконавчої гілки, сам почав дуже працювати з кошторисниками по 12-й та 11-й школі (санвузли) затягнув так процес, що лиш на середину липня кошториси були готові...

Плюс тендер, плюс його підрядник, котрому аби об'єкт, а виконання, то десята справа. Той же підрядник, що веде музшколу... Йому не подобається, коли він налажав, а його за це не по голівці гладять, а тикають носом.

Як можна влізти в цю роботу депутату? Дуже просто. Депутат має право контролювати процеси. Замість контролю він їх безбожно затягнув, працюючи з кошторисником...

Як з тендером? Теж просто, його підрядник просто всіх оббігав і не дав іншим вийти на тендер. У який спосіб я не знаю. Можливо, то моє припущення.

Його слова, що все бере під свою особисту і політичну відповідальність – закінчились пустозвоном. Винна Кузмічова, а він в стороні стоятиме.

Тому йому треба було, щоб я пішла. Всі його промахи я знаю покроково. Думаю цьогоріч 10 мільйонів для музшколи, знову не освоять... Подяка Денисюку...

Проблема нашої країни, що з виконавчою владою ніхто не рахується. Депутатам можна робити, що завгодно. Якщо тобі не подобається і ти чиниш супротив – твої програми і напрацювання не підтримають на сесії... Якщо тобі не подобається щось – вмикається ботоферма і розноситься зрадонька, яка чудово лягає на душу наших людей. Бо роками напрацьовано, чиновник – то зло.

Коли людина егоцентрична і керується виключно своїми інтересами, – це закінчується погано. На жаль, страдають діти...

(Відповідь голови фракції «Голос» у Рівнераді Романа Денисюка, на питання як він може пояснити слова Марина Кузмічової щодо того, що він нібито чотири рази намагався її звільнити, дивіться вкінці публікації. – Ред.).

«Написав мер Чорткова, запрошує на роботу заступницею»

– Які недоліки в системі місцевої влади ви помітили й хотіли би змінити?

– Насамперед, немає чіткої взаємодії між депутатським корпусом і виконавцями. Також у нас відсутня загальна стратегія розвитку громади. Загалом більшість і депутатів, і виконавців мислять пострадянськими постулатами. У нас вихід із пострадянщини відбувається тільки через зміну символів. «Танчики» познімати, зірочки. А у головах жодного переосмислення не відбулося.

Знаєте, скільки часу мені знадобилося, щоб переконати директорів, що коли я приходжу у заклад, це не означає, що мене треба пригощати «кавою»? Цілий рік.

– Розкажіть, що б ви зробили по-іншому, маючи теперішній досвід роботи у владі.

– Я по-іншому зараз сприймаю співпрацю з депутатами. Наша команда, інші команди, фракції, багато нових людей, ми всі вчилися, цілий рік ми мало контактували, тому що тут треба було увійти в роботу. Ми рівнозначно «дихали» й могли б робити великі зміни тут, на місцях. Але в якийсь момент почали втрачатися зв’язки, кожен зосередився на своїй ділянці. Я втратила взаємодію з депутатами, й це б я змінила.

– Чим плануєте займатися далі?

– Отак, щоб посміятися: мені написав мер Чорткова (міста у Тернопільській області. – Ред.), який запрошує на роботу заступницею міського голови. І він дуже серйозно надсилає свою пропозицію і запрошує у гості. У гості треба з'їздити однозначно, але трошки далеко.

Чим займатимусь далі, поки не знаю. Далі буде видно. Спочатку я відпочину, а то два роки без відпочинку.

P.S. «Думаю, що коаліцію переформатують»

Відповідь голови фракції «Голос» у Рівнераді Романа Денисюка.

– Доброго дня, Романе. «Четверта влада» готує матеріал детальніший про те, що Марина Кузмічова пішла з посади заступниці міського голови. Пані Марина, у спілкуванні з нашим журналістом, розповіла, що ви чотири рази намагалися зняти її з посади – можете якось пояснити це для наших читачів?

– За 2,5 роки роботи команди було різне. Від «я звільняюся», до «пиши заяву, якщо не хочеш працювати в команді, завдяки якій ти на посаді». Але це були і емоції і робочі ситуації. Жодних фракційних рішень про вимогу звільнення Марини Кузмічової наша фракція не приймала. А такі рішення у нас приймаються виключно командою. Навпаки, коли були публічні напади на Марину Анатоліївну під час звіту в сесійній залі, ми її підтримували.

– Заступниця міського голови по гуманітарному блоку – це кандидатура «Голосу». Марина Кузмічова пішла. Хтось прийде від «Голосу» на цю посаду чи цю неформальну коаліцію переформатують?

–  Думаю, що цю коаліцію переформатують. Тільки тоді можна буде планувати наступні кроки.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»