Недовіра генпрокурору: що це було, як голосували і як аргументують нардепи Рівненщини

Верховна Рада України 5-го березня висловила недовіру генеральному прокурору Руслану Рябошапці. За – 263 народних депутати. Чимало представників громадського сектору засуджують такі дії парламенту і називають зливом незручного генпрокурора.

За законом, звільнити генпрокурора можна у трьох випадках:

• за власним бажанням 
• за дисциплінарний проступок; 
• через заборгованість зі сплати аліментів. 

Тоді наказ про звільнення підписує президент за згоди Ради.

Однак є ще один варіант – висловлення недовіри. Після цього повноваження генпрокурора припиняються. Щоб винести «недовіру» на голосування, потрібна пропозиція не менш як третини народних депутатів.

За даними «Української правди», шанси Рябошапки залишитись у кріслі до останнього були високими. Все змінилося після його зустрічі із послами G7 3-го березня. Вона обурила Зеленського, і тоді президент остаточно вирішив його долю.

Одночасно посли західних країн через голову Офісу президента Андрія Єрмака та співробітники Держдепу телефоном намагалися переконати Зеленського залишити Рябошапку на посаді.

Ініціаторами відставки генпрокурора виступили 158 депутатів, переважно з двох фракцій.

Серед «слуг народу» локомотивами процесу були ті, кого пов'язують із олігархом Ігорем Коломойським: Максим Бужанський, Олександр Дубінський, Ольга Василевська-Смаглюк. Але монобільшість у цьому випадку їх могла не врятувати. Допомогла колегам «Опозиційна платформа – «За життя» Віктора Медведчука.

Готуючи постанову про «недовіру», депутати згадали про 5 справ. Рябошапку звинуватили в тому, що до суду не передані справи колишнього секретаря РНБО Олега Гладковського та мера Львова Андрія Садового, що бізнесмен Вадим Альперін, відомий як «хрещений батько контрабанди», не сидить під арештом, а замовники вбивства Катерини Гандзюк досі на свободі.

Також депутати згадали справу щодо групи Burisma колишнього міністра Миколи Злочевського, стан розслідування якої нібито замовчується, пише «Українська правда». Водночас, за даними УП, однією з причин звільнення генпрокурора може бути непідписана підозра для Порошенка. 

Руслан Рябошапка відповів на претензії депутатів тим, що не може впливати на слідство у більшості названих справ, бо їх веде Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура. А справа Катерини Гандзюк, за словами Рябошапки, навпаки була розблокована і нині прогресує.

Про це також написав у зверненні президенту батько вбитої активістки. Віктор Гандзюк підтримав генпрокурора і висловив побоювання, що розслідування знову загальмує:

– В мене знову з’явилась надія, що вбивці моєї доньки справді будуть покарані. І от новина – пана Рябошапку знімають. То все почнеться спочатку? Будуть нові прокурори, які заново знайомитимуться зі справою? Знову почнуть скаржитись на «попередників»? Де гарантія того, що нові прокурори просто не зіллють справу Каті і не звинуватять в цьому Рябошапку?

– Насправді, мені не принципово, хто саме буде Генеральним прокурором. Проте я хочу спитати Вас, пане Президенте: а як же Ваші обіцянки, що нова прокуратура доведе справу Каті до кінця? – запитує батько Каті Гандзюк. 

Проти звільнення Руслана Рябошапки виступила і  адвокатка родин Героїв Небесної Сотні Євгенія Закревська. Вона вважає, що Рябошапку звільняють, бо він не дозволяє себе контролювати владі. Про що написала на своєму фейсбуку. 

– Враховуючи жахливі факапи типу обміну беркутів, втрати кадрів, заміни групи і т.д. Все одно проти. Тому що всі критичні претензії до роботи Генерального прокурора пов'язані із недостатньою самостійністю у прийнятті рішень і недостатньою повагою до самостійності прокурорів. А звільняють його через його недостатню контрольованість. Відчуваєте різницю?

Ми відібрали в таблицю голосування народних депутатів з Рівненщини та запитали у них, чому вони так голосували. Із дев'ятьох народних обранців отримали відповідь від трьох.

Нардеп «Слуги народу» Олександр Ковальчук каже, що для нього це голосування було не зовсім про недовіру до фаху або прозорості генпрокурора.

– Але ми з вами живемо не в європейській країні, де ці якості основоположні. Треба розуміти, що наша історія накопичених проблем, кадрових, корупційних, злочинних, зрадницьких потребує рішучих, швидких і вольових рішень, без розбору на своїх і чужих. А от саме цих якостей я не побачив, аналізуючи результати роботи генпрокурора, – каже нардеп.

Олександр Ковальчук вважає, що гідним кандидатом на пост генпрокурора могла б бути людина з-за кордону. Але вона мусить мати досвід роботи та історію успіхів в інших країнах, які б мали такий багаж і історичне минуле, як у нас.

Нардеп Дмитро Соломчук відправив нас до свого допису на офіційній сторінці.

– Говорити про справи, посадки, реформи, корупціонерів і ефективно займатися розслідуваннями – різні речі. Справи Майдану – не розкриті.
Підозр і справ по корупціонерах – обмаль. Реформи прокуратури – недолугі. Ми прийняли достатньо законопроєктів, щоб силовики працювали ефективно. Ми дуже хочемо, щоб вони це робили. І найефективніший спосіб, який можемо використати – кадрові зміни, – пише у дописі Дмитро Соломчук. 

Позафракційний народний депутат Роман Іванісов називає роботу прокурорів на Рівненщині «полюванням на динозаврів».

– Бо замість того, щоб ловити чинних посадовців «на гарячому», вони шукають те, що, напевно, вже безслідно зникло, – каже нардеп.

– На Рівненщині ліс як рубався, так і рубається, незаконний видобуток бурштину як кришувався, так і кришується, нелегальні заправки як працювали, так і працюють. В прокуратурі області – ніяких змін. А що там зі справою Майдану? У 2014 році під час Революції Гідності загинули понад 100 українців, але жоден із замовників цього кривавого злочину й досі не покараний. У тих подіях загинули четверо жителів Рівненщини.

Роман Іванісов був одним із 158-ми народних депутатів та одним із двох нардепів Рівненщини, які ініціювали висловлення недовіри генпрокурору. Іншим із рівненських був слуга народу Сергій Литвиненко.

Як пише «Українська правда», восени 2019-го була запущена реформа Генпрокуратури. Її ініціатором виступив президент. З початку цього року ГПУ стала Офісом генерального прокурора, а всіх, хто хотів залишитись у системі, відправили на атестацію.

У грудні 2019 року її пройшли прокурори вищої ланки – співробітники ОГП. Більше половини не потрапили до оновленого відомства: з 1339 осіб лише 610 пройшли випробування.

Нині триває атестація прокурорів з усієї країни. Вона складається з 2 етапів: іспиту з практичним завданням та співбесіди.

Серед тих, кого вже відсіяла перевірка, наприклад, скандальний прокурор Костянтин Кулик. Він неодноразово ставав героєм журналістських розслідувань, обвинувачувався у незаконному збагаченні, але продовжував залишатися у прокурорському статусі. Під час атестації Кулик прогуляв іспити і був звільнений.

Експерт реформи органів правопорядку Реанімаційного пакету реформ Володимир Петраковський радить заступникам генпрокурора залишитись працювати та продовжити роботу Рябашапки. 

– Як з’явиться новий Генпрокурор, вони мають обговорити з ними мету, процес та результати розпочатих ними та Русланом Рябошапкою ініціатив. Лише після того, як новий Генеральний прокурор вирішить згорнути ці ініціативи повністю або частково, матиме сенс вихід, – написав він на своєму фейсбуку.

Іншим прокурорам – керівникам різних рівнів – Володимир Петраковський також рекомендує лишатися. Проте додатково радить скласти список червоних ліній, перехід нового Генерального за які, стане підставою їхньої відставки.

Виступ в парламенті генпрокурора Руслана Рябошапки, перед висловленням йому недовіри:

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у Telegram або на сторінку у Фейсбук.