Олійник зізнався, що взяв пів мільйона: ексклюзив із допиту зорянського сільського голови

Спочатку були квіти. Потім двадцять тисяч «на храм». Потім п’ятсот тисяч гривень. А потім – затримання й оголошення підозри.

Нині чинного голову Зорянської сільської громади на Рівненщині Михайла Олійника судять за отримання хабаря для вирішення земельних питань на користь кількох людей. Судять вже сьомий рік. І тільки 23 червня 2023 року його допитали у суді, де він, фактично, зізнався, що гроші взяв. Хоч і переконував суд, що брав не для себе, а для громади.

Читайте репортаж із судової зали.

Допитали Михайла Олійника з другої спроби. Першого разу сільський голова погано себе почував – і допит відклали.

А перед тим, як 23 червня безпосередньо розпочати допит, судова колегія (Святослав Рогозін, Оксана Крижова і Наталія Діонісьєва) ще розглядала фотоколаж на Михайла Олійника і вчергове заборонила журналістці «Четвертої влади» фото- і відеозйомку обвинуваченого та його адвоката Володимира Цуняка.

Вірою і правдою

«Я своєї вини не визнаю. Я впевнений: не порушував закон і завжди вірою і правдою служив своїй громаді», – розпочав Михайло Олійник, тримаючи у руках стос паперів, з якими вийшов до трибуни. Читав згодом звідти уривки з протоколів негласних слідчих дій, тобто прослуховувань.

На підтвердження слів про «віру і правду», описав свій шлях до посади голови Зорянської сільської громади, починаючи з 2015 року.

Зі слів Михайла Олійника, 1 квітня того року тодішні сільський голова, його заступник і секретар ради склали повноваження через пенсійний вік. А сам він, Михайло Олійник, на той час він був одним із наймолодших депутатів сільської ради – мав тридцять сім років.

А ще був настоятелем Свято-Михайлівського храму у селі Старожуків.

Після «довгих баталій» і «за декілька разів» голосування Михайла Олійника таки обрали секретарем сільської ради. Одночасно він почав виконувати обов’язки голови.

У 2015-му і 2020 роках мешканці Зорянської громади переобрали його на посаду голови громади. Хоча у 2020 році він уже мав статус обвинуваченого у корупційному злочині і його справа розглядалася в суді.

Про знайомство із підприємцем, який дав пів мільйона

«Одного разу приїхав до мене житель села Грабів, Богдан Борисович Євушко, – розповів Михайло Олійник, не згадавши, що це – чинний депутат Зорянської сільської ради. –  Поспілкуватися на різні теми. Після того Євушко приїхав із Новосельським (Ігорем Володимировичем; рівнянин, тоді ще підприємець. – Авт.)... Говорили про те, що такий-то громадянин хотів би отримати земельну ділянку. Після того уже приїжджав сам Новосельський.

До того я особисто Новосельського не знав. До нього не телефонував і не був зацікавлений, щоб він до мене приїжджав і про щось говорив… На цей час уже були воєнні дії у Донецьку й Луганську… Хотіли будувати котеджі на мирних територіях, бо люди-переселенці хотіли би отримати у власність вісім земельних ділянок».

Про першу «допомогу» з квітами

«Після цього… я запросив Новосельського до себе в село, щоб допомогти нам привезти квіти, – продовжив Михайло Олійник. – Ми готувалися до Дня Незалежності. Замовили квіти до пам’ятника загиблим.

Приїхав Новосельський своїм автомобілем «Мерседес» – велика й потужна машина. Привіз квіти. Я запросив… його на територію храму, бо курган загиблих біля храму… Він завжди говорив, що готовий сприяти і допомагати, якщо на щось потрібні кошти, щоб громада розвивалася.

Я йому у свій час говорив, що якщо у вас буде можливість, можливо, допоможете: ми перекриваємо храм, дах храму. “Михайле (чи Мішо), це діло святе, я готовий допомогти”», – такі розмови були.

Про наступну «пожертву» – двадцять тисяч гривень

«Я говорив із касиркою нашою, зі старостою, що є люди, які хотіли б допомогти. Звернувся до Ігоря Володимировича [Новосельського], чи він не проти допомогти.

Ця розмова була 31 серпня (йдеться, радше, про 2015 рік. – Авт.). Ми з ним зустрілися 4 вересня на заправці «WOG» на вулиці Дубенській, де він передав мені двадцять тисяч гривень. Я ці кошти отримав. Ввечері того ж дня привіз до касирки, касирка оформила ордер, і ми мали можливість, щоби будувати». 

Зі слів Михайла Олійника, ці гроші касирка храму внесла в касу як нібито благодійну допомогу від підприємця. Однак на уточнювальне питання судді Святослава Рогозіна, яке прізвище вона вписала в касовий ордер, Михайло Олійник не зміг відповісти. Його адвокат сказав, що ця інформація є «у справі».

Про «тиск» щодо виділення земельних ділянок

«Після того йшли розмови, що він хотів уже отримати [землю], бо прийшов час. Це було 3 лютого (2016-го. – Авт.). Що потрібні ділянки».

Зі слів Михайла Олійника виходить, що Ігор Новосельський розповідав, нібито йому хтось, кого Олійник у суді не називав, телефонував і казав, що «вже готові дати кошти…, велику суму, щоб ми мали ділянки, щоб ми могли будувати», що телефонували навіть уночі і «з матюками».

«Я відчув щось таке, що фактично, можна сказати, якийсь тиск був. Що нібито давай-давай-давай – уже готові вони», – розповів Михайло Олійник.

Як обирали ділянки

Михайло Олійник розповідав, що Ігор Новосельський ділянки «хотів отримати в Зорі». Навіть утрьох із депутатом Євушком вони виїжджали, «де м’ясокомбінат і де закінчення Зорі на трасі М-22».

Однак, зі слів Олійника, генеральний план території села Зорі був розроблений ще у 1999 році і його треба було оновити, додавши території, на яких розташовані тамтешній м’ясокомбінат і склозавод.

Це не вдавалося, бо обидва підприємства «не погоджували, щоб бути в межах» села. Тож, виходить, виділити землю у Зорі не могли і запропонували Новосельському «надати ці ділянки в іншому населеному пункті».

Чоловіки у кінці липня 2016 року поїхали «дивитися на масив в Олишві». Зі слів Олійника, Новосельський після оглядин сказав: «Це підходить. Працюємо далі». 

Як говорили підприємцю про генеральний план територій

У процесі обрання майбутніх земельних ділянок, розповідав Олійник, «ми» (хто саме, голова не конкретизував. – Авт.) почали говорити Новосельському про необхідність розробки генеральних планів на всю Зорянську громаду. І в сільраді нібито їх «почали розробляти». 

Говорили, що мають бути геодезичні дослідження, що треба «фірму найняти» і, ймовірно, залучити «депутатський корпус» для різних «процедур». 

Про відкриття «благодійного» рахунку

«Коли дійшло до того, що він сказав, що “мені вже треба, я готовий надати кошти. Бо вже там потрібно. Бо вже замовили ліс, майстрів найняли, потрібно щось робити”… 

12 серпня я казав нашій бухгалтерці, що нам потрібно виробити рахунок. Тому що людина, підприємець, готова дати благодійні кошти, бути інвестором для громади…, щоб ми могли розробити на всі села генеральний план. Тому що наша громада мала на той час лише вісім з половиною мільйонів гривень загального бюджету», – розповідав далі Михайло Олійник.

З його слів, бухгалтерка Леся «виробила рахунок». Тобто відкрила його у казначействі. Ця жінка у сільраді більше не працює, додав Михайло Олійник.

Як узяв пів мільйона в Новосельського

Михайло Олійник розповідав: «Він (Новосельський. – Авт.) готовий заплатити за генеральний план повністю. 16 серпня [2016 року] я йому кажу, що ми вже відкрили рахунок, щоб кошти надійшли на благодійний рахунок на Зорянську територіальну громаду».

Того ж дня Михайло Олійник «був у Рівному у справах по раді». Під час телефонної розмови з Новосельським вони домовилися про зустріч на майдані Просвіти, перед Рівненською обласною державною адміністрацією. Зі слів Михайла Олійника, місце зустрічі обрав Новосельський.

– Я сів до нього в автомобіль. Він мені передав кошти, і я пішов. Пішов, щоб далі набрати бухгалтерку. Вона мала під’їхати – ми мали покласти ті кошти на казначейський рахунок, щоб можна було далі розробляти генеральні плани наших населених пунктів. А там вже потім було.., – недоговорив Михайло Олійник.

– Що далі було? – запитав суддя Святослав Рогозін.

– Коли я вийшов з автомобіля – десь буквально метрів сім-десять – мене затримали, – відповів Михайло Олійник.

Прокурор: «Чому ви їх узяли, якщо розумієте процедуру?»

Відповідаючи на питання прокурора Олександра Пузирка, Михайло Олійник говорив дуже швидко, обриваючи речення, не завершуючи думку, не називаючи конкретних імен, але кажучи «ми», «вони». Тож важко зрозуміти, кого саме і що саме конкретно він мав на увазі.

Прокурор запитав, як заяви (на виділення земельних ділянок. – Авт.) від 2 серпня 2016 року «від імені Миколи Івановича Шевчука, Дмитра Ігоровича Новосельського (сина Новосельського-підприємця. – Авт.), Вадима Степановича Голяка потрапили до сільської ради» і чи знайомий Михайло Олійник із цими людьми.

Олійник відповів, що знайомий лише з Новосельським. І що саме Новосельський привіз ці заяви і «дав на сесію». 

Мав на увазі сесію у серпні 2016 року, на якій мали ті ділянки виділити, але провалили голосування, пізніше додав голова.

Суддя Святослав Рогозін перепитав, як заяви мали розглядати, якщо не було генплану.

Михайло Олійник відповів, що ніхто не забороняє писати заяви, і люди їх пишуть. Однак їм усім на сесіях відмовляють – через відсутність генплану. 

Пізніше додав, що у Зорянській сільраді є окремий реєстр для «земельних» заяв. Його створили начебто для того, щоб у перспективі виділяти землю в порядку надходження заяв.

Прокурор повідомив, що заяви на ділянки від вказаних вище людей були заповнені не ними самими, а юристкою сільради Оленою Максимчук. Так свідчить почеркознавча експертиза. Прокурор запитав: чому саме вона заповнювала і чи Михайло Олійник давав їй таку вказівку.

Михайло Олійник уникнув прямої відповіді і сказав, що не пам’ятає, але знає, «що резолюції накладав».

Потім прокурор запитав, чому серпнева сесія була позачергова. Михайло Олійник відповів: «Не можу згадати». Але з його слів виходить, що так можна уникнути обов’язкового оприлюднення проєктів рішень за «десять чи двадцять днів» до сесії. Додав, що на тій сесії нібито розглядали й інші питання, але точно пригадати теж не може. Сказав, що порядок денний «можна підняти з архіву».

Прокурор запитав про двадцять тисяч «на храм»: яким документом вони обліковувалися і чому сам Новосельський не вніс їх у касу. 

– Він не хотів, –  спочатку сказав Михайло Олійник. Потім додав: – У мене є записано, як ми говорили з ним про ці кошти. Оці навіть п’ятсот. Він казав, що «я дам собі, а ти неси – зроби сам». Розумієте? У нього не стояло питання, що він буде займатися.

Прокурор перепитав, чи особисто Олійник узяв ці двадцять тисяч. Голова підтвердив і розмив відповідь доповненням про те, що того ж вечора поїхав додому до храмової касирки, віддав їй ці гроші, а вона виписала ордер.

Ордер на ім’я «тоді ще протоієрея Михаїла». Ця деталь далася Михайлу Олійнику важко: він не одразу прямо відповів, а через низку уточнювальних питань.

Прокурор запитав, чи був відкритий «благодійний» рахунок на момент отримання Олійником від Новосельського п'ятисот тисяч гривень. Голова підтвердив. 

Тоді чому Олійник сам узяв ці кошти, а не «зорієнтував заявника зробити по закону, внести їх на банківський рахунок?», – додав питання прокурор.

Замість прямої відповіді Михайло Олійник почав читати з роздруківки перед собою фрагмент зафіксованої правоохоронцями розмови між ним і Новосельським: «Новосельський сказав: «То коли гроші треба? У понеділок чи у вівторок?» – «Ну, дивіться, як скажете. Ми виробили рахунок», – я сказав. Тепер я кажу: «У понеділок рахунок був відкритий». Він каже: «Я вам передам кошти, ви внесіть». Так говорить Новосельський».

Прокурор перефразував запитання: чому Олійник «не дав номер рахунку» Новосельському, натомість особисто отримав ці п’ятсот тисяч гривень. І запитав, що Олійник мав з ними зробити.

Михайло Олійник не відповів на перше питання, але відповів на друге, говорячи про себе як про третю особу: гроші «мали покласти на благодійний рахунок Зорянської сільської ради сільський голова і бухгалтер».

– Ну, то ж якби він хотів їх внести, то він би вніс. То чогось Новосельський хотів передати їх мені, – додав Олійник.

– Тоді чому ви їх узяли, якщо розумієте процедуру, як повинно бути? – допитувався прокурор.

– Я розумію процедуру. Що з самого початку я говорив йому про те, що він каже: «Я хочу бути інвестором, готовий допомогти». А я готовий сприяти, щоб у нас розвиток громади був, – плутано відповів Михайло Олійник.

Прокурор запитав, яке джерело фінансування для виготовлення генплану територій громади було передбачене.

Михайло Олійник відповів: «Місцевий бюджет, і могли бути інші джерела фінансування, в тому числі благодійні кошти».

Прокурор запитав, чи виготовлений наразі генплан території Зорянської громади.

Михайло Олійник відповів: «Ні. Лише у 2016 році виготовлено генплани села Зорі і у Грабові».

Прокурор запитав, чи надходили на той «благодійний» рахунок якісь інші гроші, зважаючи на те, що ці пів мільйона не надійшли.

Михайло Олійник почав дуже швидко говорити:

– Більше не було, бо ж не було голови Олійника. Розумієте, я як молодий тоді керівник хотів залучити інвестора, щоб громада розвивалася… Якщо генплан є, то є перспектива: будуєш садочок, будуєш школу, можна якусь промисловість розвинути. Можна залучити кошти, щоб люди залишалися в селі і не виїжджали. Перспектива була велика. А перспектива одразу зникла, коли… я був усунений.

Прокурор запитав, чи надходили гроші на «благодійний» рахунок, коли Михайло Олійник повернувся до роботи після відсторонення.

Михайло Олійник відповів, що гроші не надходили, а сам рахунок був закритий. Після цього додав зовсім протилежне: через відсторонення нібито нічого про це не знає і «не цікавився, як там було далі».

Далі прокурор згадав деталі затримання. Зокрема, вміст взуттєвої коробки.

У коробці були п’ятсот тисяч гривень і ксерокопії паспортів і «довідок» п’ятьох людей: Юрія Мілентійовича Мельника, Владислава Олександровича Федорова, Віктора Сергійовича Сологуба, Ірини (нерозбірливо. – Авт.) Федорової, Олександра Анатолійовича Беденка.

Прокурор запитав, чи знає Михайло Олійник цих людей і що це за документи разом із грошима.

Голова відповів, що не знає і що «в Новосельського стояло питання про вісьмох членів (чого, не уточнює. – Авт.). Він хотів і родину, і когось зі знайомих, щоб отримати у власність земельні ділянки».

Прокурор запитав, хто визначив суму у в п‘ятсот тисяч гривень.

Спочатку Михайло Олійник уникав прямої відповіді. Мовляв, вони з Новосельським обговорювали, «що… вартість усіх генеральних планів сіл – це десь така сума виходить. А він (Новосельський. – Авт.) рахував по-своєму. Йому компанія давала кошти і на те, і на те, і на інші різні цілі».

Що це за компанія, Михайло Олійник не назвав, але сказав: «Донецькі, ті, що мають переїхати сюди будувати котеджі». 

Потім додав: «Я підрахував: щоб зробити всі генеральні плани, нам такої суми вистачить, щоб він їх вніс на рахунок». А ще пізніше сказав протилежне: «Він визначав, яка сума… Тому що він говорив спочатку, скільки (ділянок. – Авт.) нам потрібно купити».

Адвокат підштовхнув до відповіді, що Новосельським «керувала СБУ»

На питання свого адвоката Володимира Цуняка Михайло Олійник відповідав спокійніше й повільніше, ніж прокурору. У свою чергу, адвокат формулював запитання переважно простими й короткими реченнями.

Володимир Цуняк спочатку цікавився, чи мав Михайло Олійник належний йому правовий захист від початку затримання.

Голова відповів, що слідчі під час затримання роз’яснили йому його процесуальні права, але адвокат із Центру вторинної правової допомоги приїхав «через три години» після затримання, уже до головного управління поліції. І що «огляд вилучених коштів, освідування, затримання» відбулися без адвоката.

При цьому Михайло Олійник – без заглядання у папери, що тримав перед собою, – пригадав точний час затримання – «14:55».

Пригадав і точний період свого відсторонення від посади – «три роки і десять місяців,.. з 16 серпня 2016 року по 11 липня 2020 року».

Потім адвокат запитав, чому Новосельський «не поклав кошти на рахунок». Михайло Олійник мовчав. Після навідної репліки адвоката – «тобто він не захотів» – Михайло Олійник процитував уривок з протоколу прослуховування: «Новосельський каже: «Тільки давайте так: я даю вам, а ви собі там – тоє самоє, де… Що я там буду».

Адвокат запитав, чи Михайло Олійник «мав намір привласнити, звернути на свою користь або користь третіх осіб» надані Новосельським гроші.

Михайло Олійник дуже розлого відповів, що «хотів, щоб ті кошти… можна було залучити, щоб розвивати громаду». Згадує і про нібито тиск, який на нього чинився, і про потребу бійців АТО/ООС в земельних ділянках, і що депутати сільради були готові виділити Новосельському «як інвестору» ділянки, «де він хотів, тому що він теж хотів прислати сюди переселенців, які постраждали від бойових дій».

Наступне питання адвоката мало розлогий вступ: «Згідно з підозрами й обвинувальним актом, вас звинувачують у тому, що ви нібито отримали неправомірну вигоду, фактично, за вчинення трьох дій:

за включення питання про розгляд заяв Шевчука, Новосельського та інших для отримання земельних ділянок, сприянні у затвердженні генерального плану села і за підписання рішень сільського голови щодо видачі Новосельському та іншим земельних ділянок. Чи були у вас такі за весь час розмови з Новосельським, що саме за ці дії він вам передає ці кошти?»

– Жодного разу у мене з ним розмов про це не було. Була розмова тільки, що «мнє нада отримати земельні ділянки у власність», – відповів Олійник.

У наступних питаннях адвокат вивів Михайла Олійника на наступне: 

• виділення земельних ділянок на території громади входить не у його, голови, обов’язки, а в повноваження сільської ради;

• він, Михайло Олійник, «жодного разу» на депутатів «не впливав», бо вони йому «не підкоряються»;

• оскільки на позачерговій сесії Зорянської сільради депутати відмовили у виділенні землі вказаним особам, то цей факт «виключає надання [хабаря] от саме за таку умовну послугу»;

• кошти у Новосельського голова «не вимагав»;

• усі дії Новосельського і його звернення до правоохоронців після відмови у виділенні ділянок на сесії, за «відчуттями» Михайла Олійника, – це «про те, щоб викрити, звинуватити» саме його, Михайла Олійника.

Фактично, адвокат Володимир Цуняк дав можливість своєму підзахисному сказати суддям, що правоохоронці його, Михайла Олійника, нібито навмисно підставили і що Новосельським «керувала СБУ».

Більше питань в адвоката не було.

Наступне засідання – у вересні

Після цього сторони спільно з суддями обговорили приблизний план наступних дій. Володимир Цуняк нагадав про свій намір подати клопотання про недопустимість доказів і просив оголосити перерву в засіданнях. Казав, що не готовий до дебатів.

Сторони домовилися, що треба ще принаймні два засідання призначити. Запланували засідання аж на вересень, бо у членів колегії найближчим часом будуть відпустки.

На кінець жовтня можуть бути дебати, ще за кілька тижнів –  останнє слово обвинуваченого й вихід суддів у нарадчу кімнату для винесення Михайлу Олійнику вироку.

Нагадаємо, навесні 2023 року судді планували винести вирок ще влітку. Наразі ж найближче засідання призначили на 25 вересня 2023 року.

Якщо суд визнає Михайла Олійника винним, він може опинитися за гратами на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

Маніпуляції з генпланом – не тільки на Рівненщині 

Історія Михайла Олійника частково перегукується з новиною про іншого сільського голову – з Київщини. 28 червня 2023 року Офіс Генпрокурора повідомив про викриття посадовців однієї з громад у Фастівському районі.

Сільському голові, начальнику відділу земельних відносин, містобудування та архітектури, а також інспектору з благоустрою сільради повідомили про підозру у вимаганні й отриманні хабаря «за затвердження детального плану території і зміну цільового призначення земельної ділянки». Чоловіків затримали «під час одержання 20 тисяч доларів США». Гроші нібито вимагали від забудовника.

За версією слідства, до справи залучили «посередника, який за грошову винагороду отримував неправомірну вигоду та здійснював передачу грошей і документів».

Одне з регіональних видань повідомляє прізвище підозрюваного – голова Гатненської сільської громади Олександр Паламарчук. Чоловік на своїй фейсбук-сторінці написав, що викриття – це «помста за нашу роботу».

Голова однієї з тамтешніх громадських організацій Любомир Гайдамака написав у фейсбуці, що посадовці вимагали «кошти від власників земельних паїв за позитивне вирішення питання зміни цільового призначення земельної ділянки». В його повідомленні згадується ймовірна повна сума хабаря – сто двадцять тисяч доларів.

Стежити за розвитком подій можна за посиланням Михайло Олійник.

---

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»