П'ятеро жінок розповіли про сексуальне насильство рівненського політичного активіста

Рівнянка Надія Вознюк розповіла, що під час фотосесії її зґвалтував місцевий політичний активіст, який запропонував її пофотографувати. Ми зібрали свідчення ще від чотирьох дівчат про зґвалтування, сексуальне насильство і домагання від цього активіста.

Що трапилось

Надія Вознюк називає себе ню-моделлю: вона фотографується оголеною й інколи продає свої фото.

Олександр написав їй у фейсбуку і запропонував фотозйомку. Раніше, зі слів Надії, вони не були знайомі. Дівчина розповідає, що погодилась, а згодом хотіла відмовитись, «бо коли зафрендився у фейсбуку, став всяку похабень писати і розізлив», але не наважилась: «стало совісно» і переважило бажання виконати домовленість.

Надія розповідає, що під час зйомки, коли вона стояла до хлопця спиною, він засунув їй палець у вагіну.

– Я сказала йому: «Що це таке?!». І тоді він почав запихати в мене член, а я – втікати.

– Зрештою він запихнув член і намагався мати зі мною статевий акт. Я смикалася, а він притискав і продовжував. Це тривало недовго. Потім я скинула його з себе і він кінчив на мене. Я побігла шукати щось, щоб обтертися. Почала кричати на нього, казати, що він псих і, щоб він відпустив мене. І він випустив. Навіть вивів з під'їзду, бо там не лише двері квартири на замку, а ще й секції, – каже жінка.

Надія додає, що спочатку вагалася, чи потрібно розголошувати цю історію – боялася, що її засуджуватимуть. Однак зрештою, за два тижні після випадку, написала у фейсбуку допис – «аби застерегти інших дівчат». У дописі виклала також скриншоти її переписки з активістом.

Хто такий «фотограф» Олександр

Олександру 28 років. Він закінчив Острозьку академію та вчиться там-таки в аспірантурі. Пише вірші.

На сайті «Район.Острог» вказано, що у 2015-2016 роках він проходив строкову службу у Збройних силах України. Після цього стажувався у секретаріаті Комітету Верховної ради України з питань національної безпеки та оборони.

У 2018-му виконував обов’язки керівника міської організації політичної партії «Правий сектор». У тому ж році перебував у зоні бойових дій у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Після публічного звинувачення у згвалтуванні ми запитали у керівництва «Правого сектору» чи правда, що він був у зоні АТО/ООС. І отримали відповідь, що його туди завозили, але наразі не знають точно, скільки він там пробув і чим займався – з'ясовують.

Восени 2018-го чоловік став керівником обласного осередку політичної партії «Правий сектор». А вже у 2019-му його виключили з обласного «Правого сектора». Нинішній керівник осередку відмовився назвати нам причину.

На виборах 2020 року Олександр балотувався у місцеву раду від партії «Голос», але не пройшов. Активно відвідує сесії обласної та міської рад та виступає там із різними пропозиціями та коментарями.

Очільник рівненського «Голосу» Роман Денисюк в коментарях у фейсбуці так відповів про причетність Олександра до партії: «Він допомагав нам на виборах, кандидатував у міську раду, членом партії не був, в чаті "Голосу" його вже немає. Засуджую таку поведінку стосовно жінок».

Дивіться також: Сексуальне насильство: чому його офіційно немає і не буде в університетах Рівненщини

Не однією Надією

Надія каже, що після того, як вона оприлюднила свою історію, їй написали кілька інших дівчат зі схожими розповідями про Олександра.

Надія цитує історію дівчини, яка просить не називати її ім’я. Ми намагалися поговорити з дівчиною, але вона спочатку відмовилась. Та через кілька днів, на наше прохання підтвердити, чи це справді її історія, вона підтвердила, що так.

Цій дівчині Олександр так само, як і Надії, запропонував фотосесію, а згодом прийшов до неї на роботу:

– Закрив кімнату на ключ і одразу роздягнувся. І повалив мене на стіл. Я навіть не встигла зрозуміти, що відбувається.

– Я намагалась його зупинити, відштовхнути, але мені це не вдалось. Певно, занадто слабко намагалась. За дверима були люди, я була не в змозі кричати чи кликати на допомогу.

– Я була наче в ступорі, навпаки боялась, що хтось почує, дізнається. Тому все було максимально тихо. Я не встигла навіть усвідомити, що сталось. Благала лише, щоб не кінчав в мене. По завершенню він пішов собі, як ніби нічого й не сталося.

– Відчувала себе тоді жахливо. Мерзенно просто. Останньою шльондрою, брудною, використаною. Але найбільше мене лякало викриття. Та й зараз лякає. Саме тому всі наші переписки я старанно видаляла.

Ще одну історію від іншої дівчини Надія також отримала на умовах анонімності. Ми зв'язалися із потерпілою особисто. Вона розповіла таке:

– На нашому випускному з бакалаврату він був присутнім і дуже напористо приставав і розраховував на логічне (на його думку) завершення. Я була п'яною, тому чинити супротив було важко, тим паче коли він психологічно тиснув. Він дійсно вміє підбиратися до дівчат.

Ми святкували спершу в ресторані, а потім пішли до мого одногрупника на продовження та ночівлю. Десь о третій ночі всі почали примощуватися на нічліг. В кімнаті, де була я, було ще троє дівчат, а потім намалювався Саша, коли я вже засинала. Я навіть не помітила як він їх спровадив. Оскільки в будинку було багато людей, разом із батьками одногрупника, мені і в голову не прийшло, що він спробує щось подібне вчинити.

В моєму випадку він давив на жалість типу «ну ти знаєш, я ж дитина вулиці, без любові», або «я з армії щойно повернувся, рік дівчини не мав». Коли я його відпихала з проханням залишити мене, бо я йому нічим допомогти не зможу, він ніяк на це не реагував. На благання залишити у спокої, бо я незаймана, просто почав заспокоювати, що все буде добре, нічого страшного не трапиться.

На мені була дуже легка сукня, зняти її було вкрай легко, а він у свою чергу дуже швидко роздягнувся (не пам'ятаю чи була на ньому футболка, по-моєму, він був оголений лише знизу). Тому історія Наді про те, як він швидко провернув зґвалтування, що вона нічого не второпала, мені видається правдивою. Оскільки я схрестила ноги, йому більше нічого не залишалося окрім петингу.

– Мене врятував одногрупник, який просто посеред ночі почав мене шукати по кімнатах, а застукав ту одіозну картину. Олександр розгубився, а я немов враз протверезіла і вибігла геть з кімнати від нього.

Дівчина також поділилася, що той випадок став для неї складним психологічно:

– Я нікому про це не розповідала, окрім психотерапевта. Тому що ця історія нічим особливим не вирізнялася. На жаль, домагання у нас не вважають злочином (описані події можна кваліфікувати за статтею 153 Кримінального кодексу – сексуальне насильство, – ред).

– До фахівця мені довелося звернутися десь через рік після цього інциденту, адже я просто боялася лишатися наодинці зі своїм хлопцем, а потім були ще проблеми з початком статевого життя. Загалом довелося лікуватися близько трьох із половиною років.

Дивіться також: Четверо хлопців били і ґвалтували в автівці голови райдержадміністрації 25-річну матір: історія з минулого нардепа від «Слуги народу»

Колишня одногрупниця Олександра із університету Оксана Солонська написала допис про нього у фейсбуку.

– Сашка вигнали у 2013 році з програми «Канада. Світ. Молодь» саме за сексуальні домагання. Тоді вся ця історія подавалася як «дівчина була сумна, я її намагався втішити, а вона все не так зрозуміла і набрехала на мене». Тоді ми повірили, бо ж як не повірити людині, яка з тобою кожного дня сидить в одній аудиторії, ніколи при тобі не поводилася якось підозріло (якщо не брати до уваги репу і поетичної збірки).

– Але чомусь, коли моя подруга написала про цей випадок у коментарях під постом Сашка під час його виборчої кампанії, коментар швидко стерли, а подругу заблокували. Без пояснень, виправдань чи ще чогось.

– Я би хотіла, щоб дівчата були попереджені про таких людей, як Сашко. Але ще більше, щоби в Україні нарешті почав працювати інститут репутації.

Історію про те, що Олександра вигнали із програми через сексуальні домагання підтвердила нам і інша студентка, яка брала участь у цій програмі.

Колишня дівчина Олександра також погодилась поспілкуватися із журналісткою, якщо ми не розкриємо її імені.

Дівчина розповіла, що вони зустрічалися, а потім він зробив пропозицію сексу. Коли дівчина погодилась:

– Він почав себе вести «як козел»: не розумів слова «ні», психологічно тиснув, займався сексом без презервативу «бо йому так некомфортно». Секс був завжди, коли він хоче, незалежно, хочу я цього чи ні, місячні в мене чи ні. Це все говорить про його поганий характер та насильство у стосунках.

За словами дівчини, проблеми з Олександром були також і після того, як вони з ним розійшлися. Він приходив до її батьків, до неї на роботу, до її під'їзду.

– Коли я вже мала у планах нові стосунки і повідомила йому про це, єдина його реакція була: «Ну переспи зі мною, ти ж з ним ще не зустрічаєшся, значить, можна». Бомбардування повідомленнями, дзвінками. Я намагалася пояснити, що нам більше немає про що говорити і я не бажаю спілкуватися – він витягнув мого хлопця на розмову, думаючи, що це він забороняє мені спілкуватися, а не я сама не хочу.

Ми отримали також інші скриншоти переписок із Олександром від жінок. Деякі є у коментарях під дописом Надії, а деякі особисто. У них він розповідає, як правильно приймати ванну, або надсилає фото із синяками на ногах жінки і пише, що такі ж залишаються від нього на жіночих стегнах.

Дивіться також: Жертва серійного ґвалтівника просить підтримки: деталі справи 30-річного обвинуваченого рівнянина

Ми двічі зверталися до Олександра, аби почути його позицію щодо оприлюднених закидів.

Він каже, що буде спростовувати усі звинувачення у суді. Стосовно допису Надії у фейсбук відповів:

– Я буду позиватися до суду за звинувачення мене у зґвалтуванні. Я не вчиняв жодних злочинних дій, тому за наклеп треба буде відповідати.

Стосовно скриншотів з його словами каже, що «вирвати з контексту фразу дуже легко. І один скрин не дає історії всієї переписки». Але сам всю переписку на підтвердження «вирваності з контексту» не показав.

Від редакції: якщо це ще не всі жертви сексуального насилля політика і ви впізнали вашого кривдника – розкажіть нам свою історію. Розголос може врятувати інших потенційних жертв.

Безконтактне насилля

Зґвалтування – це статевий акт або проникнення в тіло особи без її згоди. А невдалі жарти, коментарі, натяки із сексуальним підтекстом психологиня Катерина Габріель називає безконтактним сексуальним насиллям. Потерпілі через нього відчувають дискомфорт.

Психологиня пояснює: кривдники так чинять, аби задовільнити свої сексуальні потреби. Спочатку вони перевіряють, чи йдуть люди на контакт, зваблюють їх і по-різному з цього втішаються.

Катерина Габріель вважає, що люди, які вчиняють насилля, бояться розголосу. Тому дуже підтримує потерпілих, які готові розповісти свої історії. Каже, що для них це дуже складно. Перш за все через громадський осуд.

– Коли трапляється насилля, всю відповідальність несе той, хто його вчиняє, – це треба пам'ятати. Якщо ви засуджуєте жертву, то стаєте помічником кривдників. Навпаки потрібно підтримувати потерпілих і не шукати подвійних стандартів у тому, що відбулося.

Покарання

За зґвалтування в Україні покарати можуть за статтею 152 Кримінального кодексу. Залежно від ступеню тяжкості злочину, ґвалтівників можуть позбавити волі від трьох до 15 років, або засудити до довічного ув'язнення.

Окрім зґвалтування, примушування до вступу у статевий зв’язок або сексуальне насильство також карається статтями 153 і 154 Кримінального кодексу. Схиляння до сексу карається штрафом у 850 гривень, арештом на півроку чи обмеженням або позбавленням волі до трьох років залежно від важкості злочину.

За сексуальне насильство кривдників можуть покарати позбавленням волі на строк від 5 до 15 років або довічним ув'язненням.

Безконтактне сексуальне насилля, яке відбувається без згоди потерпілих, можна вважати домаганнями.

В Україні досі немає статті, якою б можна було притягнути до відповідальності за сексуальні домагання, пояснила нам юристка та членкиня асоціації жінок-юристок «Юрфем» Олена Зайцева. Визначення домагання у законодавчих актах є, а статті у законах немає.

У законі «Про забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків» домаганнями вважаються дії, які відбуваються в рамках якогось підпорядкування: трудового, службового, матеріального чи іншого. Але і тут є нюанси.

Через домагання на роботі чи в навчальному закладі кривдників можуть звільняти, але кримінальна чи адміністративна відповідальності за домагання відсутня.

– Саме визначення домагання у нас в законодавстві прописано вузько і виключає деякі випадки і ситуації. Тому і потрібні зміни в законодавство, які не лише ширше окреслять поняття «сексуальне домагання», але й запровадять відповідальність за нього, – каже експертка.

Олена Зайцева зауважує, що зміни мають стосуватися і визначення поняття «добровільної згоди». Оскільки визначення «згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин» у багатьох досі викликає багато запитань.

Через таку прогалину у законодавстві постраждалі не можуть отримати належного захисту, вважає юристка.

– Якщо людина не зґвалтувала когось, а обмежилась словесними образами чи погрозами, або принизливими «поплескуваннями» сексуального характеру тощо, дуже складно притягнути її до відповідальності.

– В таких випадках постраждалій варто зібрати докази: переписку (телефон, e-mail), шукати свідків, інших потерпілих, фото чи відео записи тощо.

Якщо домагання стосуються роботи чи навчання, юристка радить офіційно повідомити адміністрацію навчального закладу або організації, компанії, установи, можна зателефонувати в поліцію (102), на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації тощо (цілодобово за номерами телефонів 0 800 500 335 зі стаціонарного або 116 123 з мобільного).

Інші роз’яснення і рекомендації як діяти потерпілим, можна дізнатись із матеріалів, підготовлених Асоціацією жінок юристок Юрфем.

Важливим етапом боротьби із домаганням є реакція суспільства, каже Олена Зайцева.

– Від тих, хто бачать і чують про такі ситуації дуже багато залежить – чи підтримують вони жінку, чи стануть її в чомусь звинувачувати – і чи звернеться вона зрештою по допомогу, зупинивши злочин не лише щодо себе, а й щодо майбутніх потенційних потерпілих.

– Тому вкрай важливо не бути мовчазними свідками, не звинувачувати жертву, не толерувати насильство, – каже юристка.

У поліції порушення не побачили

Після розголосу Надія дала пояснення поліції стосовно того, що сталося. Там не стали відкривати провадження, бо не знайшли порушення, повідомила нам речниця Головного управління Нацполіції Рівненщини Марія Юстицька.

Із власних джерел у поліції нам відомо, що у поясненні Надії йдеться, нібито вона не пручалася під час домагань Олександра – статевий акт просто відбувся і вони попрощались.

Натомість Надія каже, що у поясненні з її слів, яке їй дали прочитати у поліції, справді було вказано, що вона не чинила спротиву. Але вона попросила поліцейських змінити це. Вони передрукували документ, але Надія його не перечитала. Копії вона не взяла. Тому поки що не зрозуміло, що буде далі. 

Наразі поліцейські шукають Олександра, аби дізнатися його версію подій.

Дивіться також: 10 підтверджень «подвигів» рівненського «професора домагань»

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу». Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.