Суд не бачить знищення найстарішого будинку Рівного і не вважає його об’єктом культурної спадщини

Будинок у Рівному на вулиці 16 Липня, 59 є унікальним збереженим зразком міської забудови Рівного кінця ХVІІІ – початку ХХ століть. Імовірно, від входив палацово-паркового ансамблю князів Любомирських. Тепер за долю цього будинку судилися і судяться одразу з двох питань: місто хоче розірвати договір оренди з фірмою, яка почала нищити будівлю, а фірма хоче, щоб будинок втратив статус об’єкта культурної спадщини. 

Питання щодо розірвання договору вже закрите: Верховний суд рішення ухвалив. Що це за рішення — розповідаємо далі.

Натомість, чи буде будівля у переліку культурної спадщини, суд ще вирішує. Та в першій інстанції рішення невтішне.

Що вирішив суд щодо скасування договору оренди

Наприкінці лютого 2021-го року будинок відвідала комісія з депутатів та представників міської влади.

Після огляду, Управління комунальною власністю (УКВ) звернулося до суду. Там доводило, що фірма-орендарка «Русана плюс» пошкодила, погіршила і неефективно використовувала майно – чим порушила умови договору.

УКВ просило суд розірвати договір оренди з фірмою «Русана плюс», зобов'язати її відновити, а потім звільнити будівлю і передати її управлінню. Однак ні перша, ні друга інстанція не стала на бік громади міста.

Відмовила у задоволенні позовних вимог і касаційна інстанція. Верховний Суд визнав «необґрунтованими наведені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження».

Судячи з постанови, УКВ обґрунтовувало свою скаргу двома моментами. По-перше, що рішення в апеляції ухвалили, не врахувавши висновки з постанови Верховного Суду у справі № 905/945/19. Однак у касації дійшли висновку, що ці дві справи є неподібними.

По-друге, УКВ в апеляції хотіло провести експертизу, щоб визначити, чи нищив орендар будівлю, чи захищав її від руйнації. Тоді управлінню відмовили, бо в клопотанні про її призначення не було мотивів, чому цю експертизу не проводили під час розгляду суду в першій інстанції.

У касаційній скарзі УКВ зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права, бо висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах немає. Однак Верховний Суд зазначив, що подібну справу вже розглядали, її номер – № 910/9564/20.

Ми поцікавилися у начальниці Управління комунальною власністю Олесі Смоловик, чому у касаційні скарзі УКВ посилалося на ці моменти. 

– Думка щодо подібності зазначених справ висловлена у касаційній скарзі Управлінням комунальною власністю і вона співпадає з моєю особистою, – каже Смоловик.

– Касаційна скарга обґрунтована, підтвердженням чому є відкриття касаційного провадження. Відповідно до процесуального законодавства, підставами касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків  щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Що ж до думки суду з цього приводу, то вона відрізняється від моєї і змінити її на сьогодні неможливо, – зазначила Олеся Смоловик.

Як будинку надали статус пам'ятки

Статус об’єкта культурної спадщини будинку на 16 Липня, 59 присвоїли наприкінці 2019 року. Рівненську облдержадміністрацію про це попросила громадська організація «Наша мета», після того, як орендар «Русана плюс» почав робити підозрілі будівельні роботи в будинку.

Мистецтвознавець Микола Бендюк пояснив, що статус об’єкта культурної спадщини мав би дуже обмежувати можливі дії орендодавця у будинку:

– Щоб навіть пофарбувати підлогу, орендар мав би консультуватися в управлінні культури – там мали надавати дозвіл.

Зі слів адвокатки ГО «Мапа реновації» Наталі Массалової, поточна редакція статті 22 закону «Про охорону культурної спадщини» містить пряму заборони на зміну, знесення або переміщення пам'ятки.

Що вирішив суд зі скасування статусу об’єкта культурної спадщини

У березні 2020 року орендар подав до суду, щоб скасувати розпорядження голови ОДА щодо присвоєння статусу об’єкта. У липні 2020 року суд призначив експертизу з визначення віку будівлі. А більше як через рік – у жовтні 2021 року – до суду надійшли результати експертизи.

Вже 17 червня 2022 суддя Рівненського окружного адміністративного суду Володимир Щербаков скасував розпорядження голови ОДА і позбавив будинок статусу.

В історичній довідці, яку підготували перед присвоєнням будинку статусу об’єкта культурної спадщини, пояснюють, що цей будинок – один з найстаріших житлових мурованих будинків Рівного.

На його вік вказує те, що він позначений у одному з найдавніших планів Рівного – плані архітектора Бургійона за 1797 рік. 

План Бургійона у 1988 році знайшов Петро Ричков – зараз доктор архітектури і професор кафедри архітектури та середовищного дизайну Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП).

Тоді він працював над дисертацією, для якої вивчав історичний фонд Центрального державного історичного архіву в Санкт-Петербурзі (зараз це російський історичний архів). Зі знайденого плану Ричков зробив макет, який і відомий як план Бургійона. Його він опублікував у своїй книзі про цього архітектора. Тому при розробці історичної довідки посилалися на план та книгу Петра Ричкова.

Однак суддя мав зауваги до історичної довідки. У своїх поясненнях суддя Щербаков послався на архівну довідку з Державного архіву Рівненської ОДА. З даних цієї довідки можна зробити висновок, що до 1925 року будинок уже існував, а інших відомостей про рік побудови в архіві не було.

Також суддя послався на інформацію з листа з російського державного історичного архіву. Там вказали, що у фонді Департаменту народної освіти зберігається план частини Рівного за 19 березня 1797, який зняв Петро Ричков. Там вказано, що за місцем, де зараз проходить вулиця 16 Липня, «знаходилися селянські сади й жодних міських будівель не було».

Тому з досліджених архівних довідок та даних з російського архіву суддя вирішив, що інформація з історичної довідки не відповідає обставинам справи. 
Така відповідь у листі здивувала розробницю історичної довідки – докторку архітектури Ольгу Михайлишин.

– Копію листа мені надало управління культури, мене ознайомили з цією відповіддю. Таке враження, що той, хто її давав, взагалі не бачив плану Бургійона. Насправді будинок на ньому позначений, – каже Михайлишин.

Нас зацікавило, чи відповідь з російського архіву дали саме по тому плану, з якого Петро Ричков робив макет. Через прессекретаря Рівненської ОДА ми запитали про це у юриста, що веде цю справу. Він зазначив, що про це йому невідомо, і що не виключено, що це міг бути будь-який план, дані в якому просто передали у листі.

У рішенні є і результати експертизи щодо визначення віку будівлі. Деревина, з якої його побудували, станом на 2020 рік має 172±8 років. Тобто, за висновком, будинок побудували приблизно у 1858 році. Натомість вік цегли не визначили, «оскільки зразок забруднено “мертвим” вуглецем, що призводить до значного збільшення віку».

Але суддя зазначив, що вік і «не дає підстави визначати нежитловий будинок як об'єкт культурної спадщини за видом історії». Тому незрозуміло, для чого суд взагалі призначав екпертизу і чекав понад рік її результатів.

До історичної довідки в суду були ще зауваги. У ній ідеться, що будинок був одноповерховим. Натомість суд звернув увагу, що в технічному паспорті будинку, який виготовило комунальне підприємство «Рівненське МБТІ» 15 серпня 2001, вказано, що будівля є двоповерховою. Тому суд вирішив, що «будинок значною мірою відрізняється від будинку, описаного в історичній довідці».

Натомість Ольга Михайлишин каже, що будинок «ніколи не був двоповерховим і зараз таким не є». Зазначає, що КП вказало неправильні дані.

– Якщо ми подивимося [на будинок], то є надбудова з вікном, яка була зроблена в 20-х роках. Але це не другий поверх – це всього-на-всього одна деталь – фрагмент стіни. Повноцінного поверху там не було і немає. Використовувався горищний простір. Цей горищний простір, якщо ми його використовуємо, називаємо мансардою.

Суддя Щербаков «дійшов висновку, що нежитловий будинок по вулиці 16 Липня, 59 не має ознак, притаманних історичним об’єктам культурної спадщини та об’єктам архітектури».

Адвокатка ГО «Мапа реновації» Наталя Массалова вважає, що рішення про відповідність критеріям пам'яток приймається експертною комісією при Мінкульті – на підставі проведених додаткових досліджень і складеної фахівцями облікової документації.

Тобто суд, не маючи необхідних знань і фаху у сфері історії, архітектури, пам'яткознавства, перетягнув на себе функції цієї комісії і самостійно визначив невідповідність критеріям.

– На етапі внесення у перелік об’єктів культурної спадщини не вимагається доведення чіткої відповідності критеріям пам'ятки, а «цінність об’єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду» – доволі оціночне поняття, яке, на мою думку, не може оскаржуватись в суді взагалі.

– Суд нічого не написав про те, чому будинок не може бути пам'яткою архітектури, однак написав, що критеріям не відповідає.

Наталя Массалова також зазначила, що суд не встановив, як саме статус об’єкта культурної спадщини порушує права «Русани плюс», яка є лише орендарем, а не власником будинку. І що на це рішення можна подавати апеляцію або піти ще одним шляхом:

– Можна оновити історичну довідку, знайти додаткові плани, розписати те, що не сподобалось суду, і прийняти нове рішення [що будинок є об’єктом культурної спадщини] – закон цього не забороняє.

Через прессекретаря ми дізналися, що на це рішення ОДА подаватиме апеляцію.

Хотіли також дізнатися, чи не планують в Управлінні культури і туризму при ОДА оновлювати історичну довідку – тобто піти іншим шляхом.

Начальниця управління Любов Романюк сказала, що зайнята і порадила телефонувати начальнику відділу охорони історико-культурної спадщини Управління культури і туризму ОДА Юрію Калітинському. Той слухавки не підняв. Тому ми надіслали запитання Романюк у телеграм, але повідомлення вона не відкрила.  

Також ми намагалися зв'язатися з представниками ТОВ «Русана плюс» щодо двох судових рішень. Для цього зателефонували на номер, вказаний у аналітичній системі YouControl. Однак слухавку підняв Богдан Лимар, дружина якого була власницею ТОВ «Русана». У 2015 році «Русана плюс» стало правонаступником «Русани». Тому він і його дружина до цієї фірми не мають «ніякого стосунку».

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»