Медійні підсумки на Рівненщині: життя ЗМІ в умовах війни

У 2023 році, через рік після повномасштабного вторгнення росії, Рівненщина залишилась тиловим регіоном. Кількамісячні перебої з постачанням електроенергії, повітряні тривоги, загроза обстрілів, періодичні повідомлення про підготовку нового наступу з території Білорусі та прощання із загиблими захисниками – воєнний контекст, у якому жила область з початку повномасштабного вторгнення.

Фінансові труднощі, журналісти в ЗСУ, обмеження в доступі до інформації – контекст у якому жили рівненські журналісти. 

Рівненські ЗМІ, жодне з яких не припинило роботу, поступово відходять від переважно військової і воєнної тематики, переключаючись на поточні проблеми регіону. З якими труднощами доводиться мати справу журналістам і редакторам, та як вони долають нові виклики. 

«Зелена», «жовта», «червона»

Нещодавно робота журналістів дещо ускладнилась, розповідає власна кореспондентка ТСН, Анна Махно. 

Як повідомляв ІМІ, 27 лютого було внесено зміни до наказу №73 Головнокомандувача Збройних сил України щодо взаємодії зі ЗМІ під час воєнного стану. Згідно зі змінами, акредитація журналістів здійснюватиметься тільки на строк до шести місяців, і для перебування медійників на фронті відтепер передбачено три зони: «зелену», «жовту» та «червону».

На такі ж зони поділили і Рівненщину, каже Анна Махно. «Зелена» зона – це та зона, де ми знімаємо без обмежень. «Жовта» зона –  це з дозволу військових і в супроводі військових. Тобто обов'язково ми маємо повідомляти, навіть якщо це цивільна тема. – Пояснює кореспондентка ТСН.

– Ближче до білоруського кордону, ми маємо ставити до відома військових. А «червона» – це все те, що не можна знімати. І, зважаючи на воєнний стан, це зрозуміло, адже «червона» зона – це там де військові об'єкти, військові частини і тому подібне. 

Новий наказ головнокомандувача Залужного, за словами Анни Махно,  дещо ускладнив роботу новинників. 

«Після поділення на зони стало дещо важче. Нам, наприклад, треба терміново їхати, а нам потрібно запити написати, домовитись. Раніше вистачало тільки телефонного дзвінка. Я вперше з цим зіткнулася, коли знімала про водопілля в Вараському районі, а це вже «жовта зона», – пригадує власна кореспондентка ТСН.

– Однак, після змін військові були ініціаторами зборів журналістів, власкорів, редакторів. Сіли і поговорили яким чином можна цю систему спростити і щоб не шукати нікого там незрозуміло де, надали контакти з ким безпосередньо – з однією людиною всі питання вирішувати. Тому військові теж зацікавлені в тому, аби все якомога було швидше. 

З труднощами через поділ області на зони зіштовхнувся і телеканал «Рівне 1» Головний редактор ЗМІ Олександр Туз розповідає, що обмеження у роботі в північних районах області є зрозумілим, однак ЗМІ вже шукає вихід з цієї ситуації.

«Для того, аби мати можливість висвітлювати події з населених пунтків півночі області, журналісти та оператори надіслали запит на надання спецдозволу від ЗСУ для зйомок на цих територіях», – розповідає Олександр. 

«Ви мене з кимось плутаєте»

У перші тижні повномасштабної війни частина журналістів отримали несподівані проблеми. Під час роботи з камерою, фотоапаратом чи з телефоном на вулицях, вони змушені були доводити надто пильним перехожим, що вони не диверсанти.

До журналістів викликали поліцію і перешкоджали роботі. Медійники розповідали про такі випадки, однак жоден з них скарг в правоохоронні органи не подавав, вважаючи це зайвим. 

Двоє журналісток «Четвертої влади» зіштовхнулися з перешкоджаннями під час роботи. Журналістка Оксана Гавриш у березні готувала  матеріал про те, як мешканці одного з будинків виготовляли «коктейлі Молотова».

У цей час почалася повітряна тривога, журналістка спустилась до сховища одного з будинків. Коли вона представилась і пояснила причину свого перебування у підвалі, мешканці будинку понад годину тримали її там, ображали і викликали неї поліцію, яка згодом перевірила документи журналістки й відпустила її.

Іншій журналістці видання Ользі Підгородецькій у березні не дозволили фотографувати всередині одне з приміщень, яке облаштовували як сховище для рівнян. 

Продюсер Суспільного Сергій Татаренко розповідав, як у перші дні повномасштабної війни знімальним групам було дуже складно працювати на вулицях, адже люди були надто настрожені.

«Кореспондент Руслан Савуляк, наприклад, отримав зранку завдання включитися в загальнонаціональний ефір телефоном через скайп. Він вийшов з дому на вулицю Київську, і поки готувався до включення, до нього по черзі підійшли поліцейські, потім тероборона, потім ще хтось. Усі перевіряли документи», – розповідає Сергій.  

Також Сергій Татаренко повідомляв про інший випадок, коли знімальну групу зупинили силовики, після чого телефонували в офіс Суспільного і питали, чи справді такі люди там працюють.

Та з такими проблемами журналісти стикались лише на початку повномасштабного вторгнення. Пізніше пильність громадськості до ймовірних диверсантів впала і працювати на вулицях стало легше. 

Спочатку почеснішали, потім – звичні практики

На початку повномасштабного наступу у соцмережах і на пропагандистських ресурсах було багато фейків і маніпуляцій на воєнну тематику, однак не зафіксовано жодного випадку їх поширення у ЗМІ регіону. Навпаки, медіа спростовували такі повідомлення. 

Журналісти розповідали ІМІ, що в умовах війни почали більш детально перевіряти інформацію, адже спостерігали збільшення ІПСО (інформаційно-психологічних операцій) і не хотіли вводити свою аудиторію в оману. 

ЗМІ Рівненщини, які до війни не гребували фейками і джинсою, в умовах воєнного стану змінили своє ставлення до інформації в новинних стрічках сайтів. Впродовж 2022 року моніторингів ІМІ фактично не виявляв фейків. Значно покращилась ситуація і з посиланнями на джерела. 

Свіже дослідження ІМІ свідчить про те, що 86% новин п’яти найпопулярніших новинних сайтів міста мають посилання на надійні джерела інформації, більшість з яких становлять сайти офіційних структур. Натомість телеграм-канали, сумнівні експерти і інші ненадійні джерела є у 5% новин. Інформація з соцмереж переважно є джерелом місцевих, не пов’язаних з війною новин.  

Та ІМІ фіксував суттєве зменшення політичної джинси лише минулоріч. З часом ситуація змінилась – частина редакцій почали повертатися до звичних практик і публікувати приховану рекламу місцевих політиків.
 
Останній моніторинг політичних новин, який ІМІ проводив у березні, виявив зростання кількості політичної джинси. Основним її замовниками, як і в довоєнний період є секретар Рівненської міської ради Віктор Шакирзян, помічений у цьому і міський голова Рівного Олександр Третяк. Як правило, всі такі публікації на тему війни, або ж волонтерства. 

Перешкоджання і цькування 

Напередодні повномасштабного наступу і в перші тижні війни низка рівненських медіа, серед яких «Радіо Трек», «Рівне вечірнє», «Горинь.інфо», «Рівне 1» і «Чарівне.інфо» зіштовхнулися з кібератаками. Журналісти переконані, що це намагання відрізати мешканців регіону від правдивої інформації. 

Через постійні атаки ЗМІ протягом деякого часу публікували контент лише в соцмережах і були змушені шукати нові формати роботи. Наприклад, «Рівне 1» посилило роботу діджитал-відділу.

«Акцент у роботі на діджитал-платформи був викликаний і тим, що аудиторія помітно почала надавати перевагу цим джерелам інформації за їх оперативність. Водночас через це з ними було і проблемно конкурувати, бо досить часто це могли бути ворожі вкиди, недостовірна чи неперевірена інформація, що не може собі дозволити офіційний ЗМІ», – розповів  головний редактор телеканалу «Рівне 1» Олександ Туз.

«Четверта влада» в умовах війни почала звертати увагу на нові теми не розслідувального характеру – розповідала ІМІ заступниця головного редактора «Четвертої влади» Антоніна Торбіч. Наприклад, видання запустило рубрики про бізнес в умовах війни, про волонтерство, переселенців тощо. Детальніше про це - у матеріалі ІМІ.

Однак з початку 2023-го року редактори «Четвертої влади» помітили, що на Рівненщині почали відновлюватися схеми зловживання майном громади, тож редакція повернулася до звичної тематики.

Так, зокрема, вийшли резонансні історії про переплату на закупівлі 5-ти тонн цукерок для дітей переселенців, 10-ти тонн жиру для пунктів обігріву, або ж на понад сотні генераторів для військових.

Одним із викликів для української журналістики стали нові обмеження у доступі до інформації, а також обмеження щодо поширення даних – наприклад, про обстріли, пересування військової техніки тощо. Проте ці обмеження журналістам зрозумілі та спротиву не викликають. 

Продюсер Суспільне Рівне Сергій Татаренко каже, що роблячи інформаційний марафон, журналісти не відчули, що чиновники стали більш закритими. 

«Упродовж минулих восьми місяців особисто моя увага була зосереджена на проєкті «Суспільне.Спротив». – Пояснює Сергій. – Не скажу, що я відчув якісь обмеження. Ми працюємо з-поміж іншого з різними міністерствами, представники яких до нас регулярно включаються. Звісно, що у різних міністерств різна, так би мовити, інформаційна політика. З кимось домовитися про коментарі легше, з кимось – складніше. Але загалом про якусь глобальну закритість урядовців я говорити не можу.

Інша справа із ресурсами, які були джерелом інформації в першу чергу для розслідувачів. Окремі реєстри і бази даних фактично припинили роботу, а державні органи, навіть ті, які знаходяться на територіях, де немає активних бойових дій, відмовляють у наданні інформації, посилаючись на воєнний стан. 

З початку повномасштабного вторгнення тимчасово було призупинено роботу  низки державних реєстрів, серед яких, мабуть, найважливіші для журналістів - «Prozorro», Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та ФОП тощо. З часом ситуація покращилася - реєстри повністю (на деяких територіях) чи частково відновили роботу. 

У квітні 2022 року ІМІ писав про проблеми у доступі до інформації, а також про цькування журналістів з боку аудиторії, яка постійно звинувачувала медійників у начебто публікації даних, які може використати ворог.

«Часом користувачі агресивно відповідали на публікацію деякої інформації, бо не завжди було зрозуміло, чи дозволено її публікувати. Наприклад, коли офіційні джерела, представники влади поширювали ту ж інформацію про блокпости, а потім просили такого не публікувати», – розповідав головний редактор каналу «Рівне 1» Олександр Туз.

Подібну думку висловлювали й інші медійники.

Зрештою, журналісти пристосувались до нових правил роботи, критики на адресу ЗМІ поменшало, однак перешкоджання у доступі продовжуються. 

«Четверта влада» неодноразово повідомляла, як чиновники відмовляються надавати публічну інформацію. У серпні видання заявило про те, що низка місцевих рад, суд і комунальне підприємство не надали публічну інформацію. У всіх випадках було приблизно однакове пояснення – до закінчення воєнного стану інформацію надавати не будуть. 

Відомо, що принаймні в одному з випадків видання отримало інформацію після того як заявило про перешкоджання і поскаржилося Уповноваженому з прав людини.

Однак у інших випадках, не отримавши інформацію після численних запитів та скарг, «Четверта влада» була змушена йти до суду. Зараз видання судиться з Рівненською обласною прокуратурою у апеляціїі. Причиною суду стала відмова прокуратури надати журналістам інформацію про будівництво квартир правоохоронцям на комунальній землі. Триває також суд з посадовицею Рівненської міської ради через ненадання публічної інформації. 

Крім того, «Четверта влада» фактично змусила через суд поліцію розслідувати одне з перешкоджань цьому ЗМІ.

Також ІМІ повідомляв про те як невідомі у соцмережах оббріхували «Четверту владу», а ображена податківиця, яку судять через хабар, проклинала головного редактора цього видання. 

Фінансове потрясіння 

У перші місяці великої війни чимало ЗМІ, які, в основному фінансувалися за рахунок реклами, фактично втратили дохід. 

«Якщо під час пандемії коронавірусу, кількість комерційної реклами суттєво зменшилася, то тепер, порівняно з довоєнним періодом, надходження від реклами зменшилися на більш ніж 90%», – розповідав головний редактор сайту «Рівне вечірнє» Богдан Слонець. 

Щоб вижити медіа робили великі знижки на рекламу, шукали нові джерела фінансування, вводили зміни у роботі.  

«Спочатку у зв’язку зі зниженнями доходів телеканалу і нестабільністю в Україні, аби підтримувати кожного працівника, ми узгодили, що працюватимемо не на повну ставку – так, аби кожен міг мати певний дохід. Дехто з працівників за понад рік з початку повномасштабного вторгнення зміг знайти більш високооплачувану роботу, при чому для декого це сталася і зміна сфери діяльності, тому штат працівників скоротився. Але натомість колектив поповнився новими людьми»,  – розповідає головний редактор «Рівне 1» Олександр Туз.

Через рік фінансова ситуація телеканалу покращилася, – каже Олександр Туз. Адже встояти допомогли допомога від медіаорганізацій та грантові проекти. «Зокрема, від Національної асоціації медіа. Співпраця з ними дала не лише грошову підтримку, а й можливість долучитися до створення та реалізувати кілька нових проектів. Можемо сказати, що загалом нині зарплатний фонд дозволяє давати конкурентну зарплату нашим працівникам», – розповідає Олександр.

Редакторка «Чарівне.інфо» Оксана Кравець у червні 2022-го розповіла ІМІ, що ЗМІ, одразу після повномасштабного наступу, втратив всіх рекламодавців і відчув скруту. 

«З початком війни й тоді, коли сайт не працював, від нас пішли всі рекламодавці. Це тенденція щодо всіх медіа», – розповідала Оксана Кравець. 

За її словами, зараз фінансовий стан ЗМІ покращився.

«Останні три місяці рекламний ринок трішки повертається до довоєнних часів. Рекламодавці цікавляться розміщенням реклами, потрішки повертаються. Тому, ми сподіваємося, що наш сайт зовсім скоро зможе вийти на нуль і нашому власнику не доведеться дофінансовувати», – розповідає Оксана Кравець.

Попри труднощі, усі ЗМІ регіону пережили важкий рік. А три регіональні інтернет-видання відновили роботу саме у 2022 році.

Авіаудар по телевежі і білоруське телебачення 

Удари по телевежах є одним із методів, які росія використовувала на початку війни, аби відрізати українців від правдивої інформації. Рівненська телевежа – не виключення. 14 березня 2022 року російські окупанти завдали по ній авіаційного удару. Внаслідок цього загинула 21 людина. З-під завалів вдалося евакуювати кількох людей.

Крім того, було пошкоджено адміністративне приміщення та саму вежу. Через руйнування протягом деякого часу частково не працювало теле- та радіомовлення. Зараз і те і інше працює справно. 

Щоправда, сигнал українських мовників зловити можна не всюди. Як виявилось, у прикордонних районах Рівненщини, які межують з Білоруссю, все ще транслюють білоруське телебачення. 

Директор департаменту цифрової трансформації та суспільних комунікацій Рівненської ОДА Олександр Поліщук розповідає, що така проблема притаманна для прикордонних територій і влада зараз працює над її вирішенням. Він пояснює, що за умови сприятливих погодних умов, сигнали від білоруських передавачів, які розміщені у відносній близькості до державного кордону, спроможні проникати вглиб нашої території на декілька десятків кілометрів.

«Так, до прикладу, у м. Пінськ розташовано чотирьохкіловатні передавачі каналу «Культура» білоруського радіо, радіостанції «Радиус-ФМ» та 2 кВт передавач першого національного каналу білоруського радіо. Аналогічна ситуація і із білоруськими передавачами через які транслюється незакодоване цифрове телебачення у стандарті  DVB-T. Припинити надходження теле-  та радіохвиль можливо лише шляхом прямого вимкнення передаючих пристроїв», – розповідає Олександр Поліщук. 

Водночас на території України, у тому числі і на Рівненщині, у дециметровому діапазоні хвиль поширюється понад 30 телевізійних цифрових телеканалів у більш досконалому стандарті DVB-T2. «У окремих випадках недостатня кількість встановлених передавачів та їх потужності, а також особливості рельєфу можуть спричинити нестійкий прийом телевізійних сигналів», –  пояснює Олександр Поліщук. 

Вирішенням цієї проблеми є створення та запуск у метровому діапазоні хвиль 7-го цифрового мультиплексу державним Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, – переконаний Олександр.

«Розбудова мережі цифрового мовлення державним Концерном РРТ шляхом встановлення передавачів відповідної потужності на вежах у прикордонних районах – усе сукупно сприятиме повноцінному покриттю території Рівненщини українським інформаційним продуктом. Мовлення цього мультиплексу має розпочатися вже найближчим часом», – розповідає Олександр Поліщук.

Крім того, жителі прикордонних територій можуть і самотужки долучитися до вирішення проблеми. «Звичайне  переналаштування антени в якусь іншу сторону може допомогти Вам отримати якісніший сигнал українського телебачення і радіо. Головне – бажання, як і свідома відмова від споживання навіть доступного, але отруйного білоруського медіа контенту», – розповідає Олександр Поліщук. 

Журналісти в ЗСУ 

Війна вплинула і на склад ЗМІ.

З початку повномасштабного наступу частина медійників Рівненщини переїхала за кордон, а частна – вступила до складу ЗСУ та територіальної оборони. Звісно, це психологічно вплинуло на інших працівників цих медіа, зросло і навантаження. 

В лавах ЗСУ та тероборони служить власкор телеканалу ICTV Павло Шамшин, оператор НТН Артур Журов, редактор газети «Володимирецький вісник» Сергій Скібчик, а також оператори Вадим Махмудов та Павло Дутко.

В ЗСУ –  головний редактор сайту «Горинь.інфо» Тарас Давидюк. Його заступниця Інна Собко розповідала ІМІ, що нині ЗМІ переживає важкі часи через відсутність члена колективу, збільшення навантаження і водночас зменшення розміру заробітної плати. 

Про мотивацію Тараса Давидюка, роботу «Горинь.інфо» за його відсутності – детальніше у матеріалі ІМІ. 

«З перших днів війни двоє наших працівників пішли захищати Україну - це Дмитро Павлов і Олександр Курсик. Вони досі там. Ми фактично бачили їх лише один раз з початку війни, але ми постійно з ними на зв’язку, ми їх підтримуємо», – розповіла редакторка сайту «ЧаРівне.інфо» Оксана Кравець. 

Наразі рівненські журналісти, які вирішили захищати Україну зі зброєю, продовжують службу і перебувають в різних куточках країни. У червні, на День журналіста, рівненські журналісти вирішили підтримати своїх колег-захссників і записали для них мотивуюче відео-привітання. 

Контент для всієї України. Марафон у Рівному

Суспільне мовлення на початку повномасштабного вторгнення запустило власний міжрегіональний прямоефірний проєкт «Суспільне. Спротив». Спочатку марафон створювали лише на базі львівської філії і виходив він у вечірній час. Згодом до створення проєкту приєдналася ужгородська філія, яка вела ранкові ефіри.

А 24 серпня рівненська філія Суспільного отримала денний слот. З того часу навантаження колективу суттєво зросло, адже окрім регіональних подій редакція готує багато контенту всеукраїнського характеру. Зараз рівняни відповідають за ранковий слот.

На рівненській філії Суспільного облаштували дві студії. У одній із них прямі ефіри проводять під час повітряних тривог.

«За нашим алгоритмом, якщо тривога, одразу спускаємося до резервної студії. Це ж стосується і відімкнення світла. Резервна студія має достатній резерв міцності по електриці, щоб завершити ефір. До того ж, дякуючи ІМІ, ми маємо Старлінк, який дозволяє нам завжди залишатися на зв’язку», –  розповідав Сергій Татаренко минулого року.    

«Повномасштабна війна підштовхнула керівництво Суспільного до створення такого проєкту як «Суспільне Спротив». Для нашої невеликої команди це стало серйозним випробуванням, – розповідає продюсер Суспільне Рівне Сергій Татаренко. – І так непросту роботу доводилося робити в умовах тривог та вимкнення світла, коли раз-пораз ми бігали з основної студії до резервної, у сховищі. Робота під час тривоги у сховищі – це обов’язкова вимога. Напевно, було б неправильно закликати людей спускатися до укриття, а самим цього не робити». 

Сергій Татаренко каже, що Суспільне як структура, яка фінансується з держбюджету, не могло не відчути фінансових труднощів під час війни, проте наголошує, що вдалося не лише запустити регіональний марафон, але й зберегти кістяк команди. 

Ганна Калаур, 
регіональна представниця Інституту масової інформації у Рівненській області